Після розлучення з моєю першою дружиною я довго переживав. Усе-таки шлюб – річ серйозна. Крім того, у нас ще й син. Про причини сильно розписувати не буду. Скажу лише, що це точно не через чиюсь зраду. Швидше за все битовуха. Вже вона-то вміє знищувати романтику.
Загалом, я вирішив для себе залишатися хорошою людиною, хоча б щоб стати прикладом синові. Тож постарався вмовити дружину залишитися друзями, а сам щомісяця чесно виплачував аліменти. Час від часу докидав ще зверху, про всяк випадок.
Щоб ви могли собі уявити, я ще роки не починав жодних стосунків із жінками. У той час як у колишньої хтось з’явився вже через півроку, але нічого, мені дозволялося проводити час із дев’ятирічним сином, тож я був задоволений і не скаржився.
А потім, через деякий час, уже й я зустрів одну приємну жінку, якій теж виявився цікавим. Наші ніжні почуття переросли в щось більше, і ми почали жити разом. Я з дитинства терпіти не можу брехні. Тож приховувати якусь інформацію про мій перший шлюб я не став.
Ба більше, навіть розповідав їй, який у мене чудовий син. Як ми з ним дружні, незважаючи ні на що. Одного разу вона навіть попросила мене познайомити його з нею. Я так і зробив: ми зустрілися всі вчотирьох якось у кафешці, і було дуже навіть мило.
Не скажу, що це увійшло в традицію, але моїй коханій сподобалася моя дитина, а в неї самої на той момент дітей ще не було. На жаль, моя колишня дружина не змогла розвинути стосунки зі своїм новим кавалером, але, з іншого боку, у мене з новою жінкою все було чудово.
Тому, чого даремно час втрачати, через рік спільного життя я запропонував їй узаконити наші стосунки. І, уявіть, вона одразу погодилася. Я швидко покохав цю жінку, тож, навіть попри свій не юний вік, я радів як дитина. Через півроку кохана завагітніла.
Тож тепер мене можна було привітати ще й із тим, що я мав стати батьком удруге. Життя прекрасне, здавалося б, але ні, проблеми з’явилися там, де цього не чекаєш. Нещодавно мені зателефонувала колишня дружина, з якою, нагадаю, у нас дуже добрі й довірливі стосунки.
Їй через місяць треба поїхати до сестри. Це інша країна і зовсім не по сусідству. Потрібно, щоб я побув цей час із сином. Знаєте, як кажуть про вагітних жінок? Що в них постійно змінюється настрій і настрій? Я десь усередині побоювався, як кохана відреагує на цю новину.
Думав, ну нехай не погодиться, але потім відтане, зрозуміє. Та й сина вона мого бачила. Проблем бути не повинно, але ні, все сталося інакше. Щойно вона почула про прохання моєї колишньої, у неї ніби біс вселився. Вона проклинала всіх на чому світ стоїть. І колишню, і мене, і навіть мого сина.
Моя дитина не повинна жити з нами, навіть кілька днів. Не те що там місяць чи два. Це неприйнятно. Ба більше, якщо я не послухаюся її вказівок, то вона розлучиться зі мною ще до пологів. І їй плювати, як я до цього ставлюся. Вона думає, що це якась пастка від колишньої, щоб я до неї повернувся.
Добре, хоч не вважає, що в мене з нею знову все закрутилося… Ось така ситуація. Я повинен кинути свого сина, заради того, щоб таргани в голові у моєї дружини почувалися комфортно. Я ніяк від неї не залежу. Живемо ми в одній із моїх квартир. В іншій – моя перша дружина із сином.
У мене є своя справа, машина. Дружина теж працює, але я дозволяю їй не витрачати свою зарплату на сім’ю. То чому я, як господар власного будинку, маю йти на поводу в її гормонів? Та я не упевнений, що винні гормони. Мої батьки, дізнавшись цю новину, запропонували свою допомогу.
Ось тільки я їм відмовив. Що це за нісенітниця, якщо мені, батькові, не дозволяють бачитися і жити, нехай і зовсім недовго, з власним сином? Крім того, шантаж вважаю неприйнятним. Дружина виставляє мені те, що вона майбутня мати, і тільки їй вирішувати, чи буде в її дитини батько, чи ні.
Я теж не розумію, навіщо жінці псувати долю власному чаду. Мабуть, це якісь особисті принципи. І, головне, раніше ж усе було нормально. Ні, ми не гуляли всі разом за руки: я, син, дружина і колишня дружина. Зрозуміло, ми не живемо у світі рожевих поні.
Однак вона нормально сприймала, що я вже був одружений. Таке життя, що тут поробиш, але ось вона вирішила трішечки збожеволіти, саме в цей момент. Але і я людина принципова. Мені потрібно щось придумати, щоб вийти з цієї ситуації хоча б не переможеним.
Так чи інакше, мій син житиме в мене, якщо тільки сам не вважатиме, що він цього не хоче. Я сподіваюся, я дуже сподіваюся, що дружина вгамується. Нехай поговорить зі своєю мамою або подругами.
Може, вони налаштують її на потрібні думки, а поки стоятиму на своєму. Нічого іншого в мене не залишається. Навіть колишня дружина була в шоці, коли дізналася цю новину. Я дуже здивований.
