Я з чоловіком живу в будинку його мами. Молодша сестра попросила заїхати в гості, тому я пішла до свекрухи, щоб спитати, чи можна. Проблема в тому, що вона не любить гостей. Пам’ятаю, коли після весілля в гості заїхали мої батьки із села, свекруха не знаходила собі місця.
Потім вона мене вичитувала мене за те, що батьки приїхали без попередження. Тому хочеш не хочеш, а треба дзвонити та питати. Вона одразу кинулася знову мене вичитувати та вигадувати будь-який привід, щоб відмовити.
Я пояснила, що просто тихенько посидимо, нікого не будемо турбувати. Свекруха все ж таки погодилася. Ввечері з роботи прийшов чоловік й кинувся на мене із претензіями. За його словами, мати йому подзвонила у сльозах, що вона постійно терпить якісь мої витівки та вимагав, щоб я перепросила.
Я прокрутила в голові весь день, згадую ранок, як готувала сніданок, як пішла на роботу, як повернулася раніше. Зі свекрухою не перетиналася, сваритися з нею не було коли. От тільки телефонна розмова… Свекруха великодушно мене пробачила та порадила менше з роботою носитися і не поводитися, як квартирантка. А частіше заглядати до свекрухи, щоб захоплюватися розумом, життєвим досвідом та вишуканими манерами цієї наймудрішої жінки.
Сестра згодом подзвонила, перепросила й сказала, що все ж не приїде, та покликала мене з чоловіком у гості. Коханий відмовився, а мені порадив запитати дозволу у свекрухи, чи можна мені поїхати в гості до власної сестри.
З сестрою ми добре посиділи, подивилися фото, трохи поговорили і я повернулася додому близько півночі. Мене зустріли крижаною мовчанкою. Вирішила ще чаю попити. Тільки влаштувалася на кухні, як з’явилася свекруха. Вона демонстративно вимкнула світло і, навіть не глянувши на мене, пішла до спальні, нічого не пояснивши. Так, навіть дивно, що я в таких умовах поводжусь, як квартирантка.
