Я разів 20 видаляла його номер із мого телефону і його з мого життя, але він повертався щоразу і ми знову мирилися….

Я вже як чотири місяці зустрічаюся з хлопцем. Я його люблю і він мене теж. Перші два місяці у нас було все тихо, спілкувалися, зустрічалися, нам було добре разом, будували плани на майбутнє.

Моя релігія не дозволяє певні стосунки до весілля, і він про це теж знає. Йому 26, і мені 26. Але вже через два місяці нашого солодкого спілкування в нього ніби біс вселився: він став дуже агресивним і грубим.

Він просто хоче мене, і терпіти більше не може. Він сам так сказав. Оскільки він спортсмен, то без близькості він не може жити. І зрадити мені на стороні не хоче.

Просто в нього такий принцип, каже, або зі мною, або ж ми разом бути не зможемо, і тоді він гулятиме і робитиме все що хоче. Я була в шоці, коли він це заявив.

Навіть якщо він буде моїм чоловіком, я про таке огидне взагалі не думала. Я намагалася підказати, мовляв, приходь свататися, а він ні, ти спершу зроби те, що я хочу, і я потім зроблю решту, через деякий час я обіцяю, що прийду просити твоєї руки.

Не знаю вже, що й думати про ці стосунки. Я розумію його десь у глибині душі, але я не можу йому допомогти. І коли ми зустрічаємося, він страшенно збуджується, але щоб не було, те, що він просить – абсурд для мене.

Так ось, за цей останній місяць ми, напевно, разів 20 розходилися, і причина та ж сама. Я разів 20 видаляла його номер із мого телефону і його з мого життя, але він повертався щоразу і ми знову мирилися.

Не змогла нічого вдіяти із собою, ми знову зустрічалися, обіймалися, і все, він знову божеволіє, і знову сварка, розлука. Він ображається, що якби я по-справжньому його любила, я б зробила все, що він хоче.

А я ж кажу, що якби він любив, то просив би моєї руки в мого батька. Я знаю, що цей період, коли ми розходимося, він мені не зраджує, перевіряла багато разів. Мені вже це все набридло.

Розійтися теж не можу, справді не можу. Скільки б не старалася, коли він мені після розлуки дзвонить або пише, я вже літаю від радості. Як мені бути? Скільки це може тривати?

Чи справді може бути таке, що навіть для коханої людини, хлопці не можуть потерпіти і прожити без статевого життя хоча б рік? Я не хочу роходитися з ним, але те, що він хоче – це просто дико для мене й абсолютно нереально.

You cannot copy content of this page