Я саме займалася прибиранням, коли у двері подзвонили. Думаючи, хто б це міг бути, я відчинила двері й побачила свого колишнього чоловіка…

Я нещодавно вийшла заміж вдруге. Нічого особливого в цьому немає, але я знову вийшла за свого колишнього чоловіка. Перший раз ми прожили з ним чотири роки.

Одружилися по любові, і все в нас було спочатку чудово, але не було дітей, яких ми дуже хотіли. Пройшли всі обстеження, навіть не один раз і в різних клініках.

Усі фахівці зійшлися на тому, що ми обидва здорові й можемо мати дітей. Треба набратися терпіння. Спочатку в нас з’явилася надія, але час минав, а я ніяк не могла завагітніти.

Почалися сварки, взаємні звинувачення. Кожен із нас вважав винним іншого. Взяти на виховання чужу дитину не хотіли, чекали на свою. І після чергової сварки ми вирішили розлучитися.

Думали, що з часом кожен із нас заведе нову сім’ю і з’явиться шанс на народження дитини. Може, у нас несумісність якась. Я зібрала речі і поїхала до батьків.

Без чоловіка мені було самотньо, я сумувала за ним, адже я його любила, але розуміла, що не маю права не дати йому шанс на нормальну сім’ю. І так минуло півроку.

Наближався Новий Рік, зустрічати його я планувала разом із батьками вдома. Друзі запрошували до себе в компанію, але йти нікуди не хотілося, не було настрою. Сиділа вдома сама і щоб не було нудно дивилася мультфільми.

Я саме займалася прибиранням, коли у двері подзвонили. Думаючи, хто б це міг бути, я відчинила двері й побачила свого колишнього чоловіка. Сказав, що прийшов привітати мене з прийдешнім святом.

Потім обійняв і сказав, що приїхав за мною, що любить і готовий жити зі мною навіть без дітей, а наше розлучення назвав дурістю і помилкою. Наступний Новий Рік ми зустрічали вже втрьох.

Нашій доньці було вже три місяці. Ми щасливі, що вчасно виправили свою помилку і тепер разом. Напевно, мали рацію лікарі, що нам потрібен був час і терпіння, а головне любов.

You cannot copy content of this page