Я зробив все, аби моя дружина мала все та не думала, як дожити до зарплати. Та я ніколи не міг подумати, що мої старання зіпсують мою кохану так, що від чуйної та ніжної дівчини нічого майже не залишиться.
Ми переїхали до великого міста жити, на квартиру разом заробили досить швидко, бо обоє маємо гарну роботу. Дітей в нас ще не було, хоча житло ми купували з розрахунком на них. Тому, коли моя теща попросила її забрати з лікарні, я радо поголився. Я був впевнений, що дружина зрадіє, коли дізнається, що її матір трохи погостює в нас після хвороби. Та такого я ніяк не очікував.
Я не попередив кохану, що привезу тещу додому, бо хотів зробити сюрприз. Ввечері вона зазвичай читала книжку. Я тихо відкрив двері, заніс речі тещі та пройшов до кімнати. Дружина спочатку трохи здивувалася. Я радо оголосив що маму виписали, але їй потрібен ще ретельний догляд, тому вона залишиться в нас.
Замість радощі вона лише кинула злий погляд у бік матері та гримнула: “Мамо, тільки в моєму житті все почало налагоджуватися, з’явилася ти! І що, ти хочеш, щоб я тепер все життя доглядала тебе? А потім ти не захочеш повертатись у своє село!”
Теща засмутилася та мовчки пішла на кухню. Кохана швидко зібралася та кудись пішла. Я точно не такої реакції очікував. Маму я заспокоїв, нагодував та поки вона приймала ванну я зібрав у валізи речі дружини, купив та надрукував квиток на потяг й залишив біля дверей.
Кохана повернулася десь через годину й запитала, чи це мамині речі. Я лише різко їй відповів: “Ні, люба, це твої речі та твій квиток. Гадаю, нам варто пожити окремо. Знаєш, я давно мріяв про дітей, але не певен, що ти зможеш стати гарною мамою для них. Поживи трохи у матері в селі, подумай про все. Сподіваюся, це допоможе тобі зрозуміти, у чому річ, і повернутися назад”.
