Я заміжня і маю дитину, але останнім часом відносини в сім’ї стали просто нестерпні. Моєму чоловікові 38 років і має деякі проблеми, про які я дізналася вже після весілля. Я й до цього помічала щось не те, але, мабуть, просто не хотіла це справді бачити.
Коли почала говорити про те, що мені це не подобається, він почав ховатися. Ми живемо у приватному будинку. Тому він може просто вийти у двір, сісти в машині, говорити телефоном. Тобто ввечері після роботи він не з нами проводить час, а з машиною та телефоном.
Знаючи, що донька зараз, як ніколи цікава до всього, тому що вчиться гукати, сидіти тощо. Зіпсувалося ставлення до мене. Я не відчуваю ні поваги до себе, ні кохання. Дозволяє ображати мене. Намагалася поговорити – каже, що хоче зберегти сім’ю, але свою звичку кидати не збирається.
Я розумію, що, звичайно, я не права, що постійно на нього «наїжджала». І в принципі, раніше у мене до нього взагалі не було претензій. Чомусь, я намагаюся, для нього змінюватися, а він далі за обіцянки не просувається. Причому обіцянки він не стримує.
Я намагалася налагодити стосунки і йому поступатись, не кричати, але він починає просто «сідати» на шию, або просто грубіянить, розвертається і йде до друзів. Він вважає, що якщо він мене забезпечує, то я маю мовчки сидіти і не мати до нього жодних претензій.
Тільки я не впевнена, що всю зарплату він несе додому, у «ліві» заробітки я взагалі не їду. За 5 місяців він нічого не купив доньці, він жодного разу не поцікавився, чи нам потрібно щось. Він навіть не знає, які підгузки їй купую, і чому, бо він просто цим не цікавиться.
Тільки я починаю говорити про стосунки у сім’ї, він говорить про те, що він нас забезпечує. Хоча останнім часом він ні нам, ні собі нічого не купив. Тому що як тільки вихідний і ми можемо кудись з’їздити, то він або після хорошої гулянки, або його друзям потрібна допомога.
Йому давно потрібно оновити гардероб, але він «ліве» прогулює, у вихідні зайнятий усім, окрім себе та родини. Стосунків просто нема. Він спить окремо. Я розумію, що це безслідно не проходить. Тим більше, він водій, а постійну роботу знайти важко, а зараз він заробляє небагато, зате стабільно.
Якщо він і далі сідатиме за кермо в такому стані, то його можуть просто звільнити. Коли намагаюся з ним поговорити – просто відвертається і лягає спати. Я в нього не прошу золоті гори, а лише трохи поваги до себе та сім’ї, в якій можна виростити здорову і щасливу дитину.
Я вже просто втомилася від нерозуміння; втомилася від того, що я просто б’юся головою об стіну; втомилася від неповаги; розчарування в людині, яку так люблю.
Я хочу зберегти сім’ю, але в мене опускаються руки від того, що в нього такого бажання не має. Він нас не тримає, але й не відпускає. Я хочу зберегти сім’ю заради нашої дочки і тому, що люблю свого чоловіка.
Але я вже не знаю, що робити та як це вирішувати. Адже стосунки в сім’ї з кожним днем дедалі гірші, у мене вже здають нерви. Що робити? Куди бігти по допомогу?
