Я зараз зрозумів одне, що не потрібне мені таке одружене життя, поспішив я з цим….

Мені всього 36 років, одружений я трохи менше двох років. Понад три роки працюю в одній великій фінансовій компанії. Суть у тому, що дітей у мене немає, хоча сам я їх дуже люблю, і як би не виходить у нас, правду кажучи.

Не хочу хвалитися, але я досить, видний хлопець, добре одягаюся, гарна машина, високий зріст, ходжу до тренажерної зали, загалом дівчатам я подобаюся.

Одружився, не розуміючи всієї відповідальності цього кроку, моя дружина мене дуже любить, без кінця пише, дзвонить, вічно контролює, де я і з ким. Зараз справа дійшла до такого, що я граю у футбол і все, після чого я їду додому і сиджу вдома.

Хоча я не люблю у вихідний день сидіти вдома, а в нас уже стало звичкою писати, коли я тільки дістануся роботи, писати їй до обіду, писати їй, куди я пішов на обід, що я їв, з ким я ходив, куди я ходив.

Це стало вже трохи дратувати. Далі, о котрій я вийшов з роботи, і звичайно, поціловашки та обіймашки, коли я навіть виходжу винести сміття. Я багато працюю, і іноді навіть люблю сидіти на роботі допізна.

Дружина тоді пише мені: «чи не можна закінчити роботу завтра?», або «чому ти сидиш так пізно?» «Тобі за це не платять». Я зараз зрозумів одне, що не потрібне мені таке одружене життя, поспішив я з цим.

Тепер я хочу розлучитися. Як правильно подати це рішення дружині? Чесно кажучи, боюсь, що вона з собою щось зробить, але й жити так я більше не можу. Тотальний контроль, то для мене занадто

You cannot copy content of this page