Я одружився досить рано, ще в університеті. Майже одразу в нас з’явився малюк. Дружина на якийсь час полишила навчання заради дитини. Та доля розпорядилася так, що працювали ми зрештою разом – ми обидва лікарі в четвертому коліні.
Минали роки, ми сумлінно працювали, син ріс. Я навіть незчувся, як в мене й онук з’явився. На перший час ми запропонували молодій сім’ї пожити в нас. Все начебто було добре, аж поки в лікарні не з’явилася нова молода лікарка. Я досі не знаю, що тоді сталося, але після першого ж погляду на неї я вже не хотів повертатися додому.
Певний час я ще жив з дружиною, але розумів, що так довго не може бути. Я жорстко та холодно пояснив все жінці, з якою прожив під одним дахом понад 30 років, зібрав речі й пішов в нове кохання. Дружину підтримував син з невісткою, але з того часу він відмовився зі мною навіть говорити.
Я з головою поринув у нові стосунки, навіть одружився та прийняв сина нової дружини як рідного сина. Моя колишня дружина майже одразу звільнилася з лікарні та просто зникла з мого життя, та мене це не бентежило. Та пройшов рік-другий і почав розуміти, що новій дружині не я потрібен, а мої гроші.
Попри все я знову став батьком – двоє малюків з різницею у рік. Я раптом усвідомив, що мені в п’ятдесят з гаком років мені треба виховати трьох дітей, бо я ж не кину сина молодої дружини. З кожним днем я все частіше згадував свою колишню дружину, яка кожного ранку готувала мені сніданки, прасувала сорочки, готувала каву – все те, що мені зараз доводиться робити самому.
Я зовсім не так уявляв життя з молодою жінкою і відчув, що зробив помилку. Я постійно думав про першу дружину та навіть намагався її знайти. Якось мені вдалося з’ясувати, що вона поїхала до Франції доглядати старенького дідуся, а згодом вийшла заміж за його ж сина. А як ніяк про неї не забуду. Там вона напевно ніколи не захоче мене бачити після того, як я зганьбив сім’ю.
