Із чоловіком познайомилися у грудні 2015 року, і вже на перших побаченнях він розповів мені про свої минулі стосунки. Про своє нерозділене кохання, невдячність колишньої, а зробив він для неї і її дитини чимало.
Залишив їй значну суму перед їх розривом. І проблема в тому, що ця тема скалкою оселилася у мене в голові. Кожен його вчинок я тепер розцінюю, як ставлення до мене гірше, ніж до неї. Це виявляється у всіх дрібницях.
Я завжди думаю, що я для нього в усіх відношеннях номер два. Він безініціативний зі мною, коли її не втомлювався розважати. Я зриваюся на нього з приводу та без приводу.
Мене він дуже цим дратує. Незважаючи на те, що він добре заробляє, у матеріальному плані мене ні в чому не обмежує, але навіть і тут я на другому місці, адже для неї він заробляв більше.
Зараз я перебуваю на шостому місяці вагітності і нещодавно в конфлікті я згоряча сказала, що здам дитину в дитячий будинок, тому що одній мені нема на що її утримувати.
Він відповів, що нехай буде в дитбудинку, бо йому ніколи їм займатися, заробляючи гроші. У той час, як у нього був і час, і бажання утримувати її дитину, чужу йому.
Мене це ще більше поранило. Я неодноразово замислююся над змістом такого життя, я все частіше зриваюся і влаштовую йому скандали і ніяк не можу зупинитися.
