У мене були стосунки з чоловіком, півтора роки тривали, пізніше я дізналася, що при надії. Насправді я була рада становищу, і мені здавалося, що він теж буде радий. Я любила шалено. Мені здавалося, що мене теж любили, хоча знявши рожеві окуляри, зараз на все по-іншому починаю дивитися.
Дитина з горем навпіл залишила його зі мною. З весіллям тягли, точніше він тягнув. Зараз шкодую, що взагалі порушувала цю тему. Зіграли весілля, коли вже живіт був дуже помітний. Всі подаровані гроші він ще по дорозі з ресторану перерахував сам і приїхав додому сховав у сейф своїх батьків.
Я ці гроші одним оком тільки бачила і то того вечора востаннє. Ідучи в декрет, я отримала зарплату, яку він змусив усю віддати йому, на мої обурення відповідь була одна: «Жадна, дружина ще називається». Потім витратив усі відкладені гроші. Загалом забрав у мене все.
Говорив, якщо щось треба, то я маю просити у чоловіка. Жили тоді в орендованій однокімнатній квартирі з його батьками. Потім з’явилася дитина. І стало гірше. Розбивав телефони, вибивав двері. Витяг у мене паспорт і таємно оформив сина на ім’я на честь свого батька, хоч знав, що я проти.
Якось я таки відмовилася віддавати йому гроші, які прийшли за дитину від держави. Це було майже останньою краплею. Я зрозуміла, що це нестерпно. Я не можу заперечувати, що я не цукор теж характером. Всі ми зі своїми перевагами та недоліками. Але у голові не вкладається «за що?».
І я вирішила поїхати до батьків, забрала потрібні документи, кілька дитячих речей, і на цьому все. Повернулась додому, там мама, тато, дві молодші сестри та два брати і ще я з сином. Суть у тому, що мій чоловік сумував недовго. Синові не було ще півроку, він уже гуляв з іншою, з нею він досі.
Не знаю, що він про мене розповідав, але вона відшукала мене в соціальних мережах і писала погрози, говорила, що я заважаю їхнім стосункам, що мені б зникнути зовсім. Хоча номер у мене давно інший вже, у соціальних мережах чоловік скрізь мене заблокував.
Я зустріла іншого чоловіка, він повна протилежність колишньому чоловікові. Відразу запропонував жити разом, сина своїм називає, пропозицію зробив, своїх дітей хоче. Значить, не така я жахлива, як казав мені колишній чоловік. Ну, не ідеал звичайно, але не настільки, щоб так ставиться до мене.
Так от, я не розумію, я досі не можу зрозуміти та відпустити ситуацію з колишнім чоловіком. У душі досі образа: «за що?» За що він так до мене ставився? Навіщо так було ламати мені життя? Адже я так любила його.
