– Денисе, ти довго там ще будеш у своєму телефоні залипати? Я тебе вже вчетверте за сьогодні прошу, поміняй лампочку у ванній! – Сказала Варя своєму чоловікові. – Денисе! – відразу крикнула вона.
– Га ,що? – Відірвався чоловік від екрану пристрою. – Що ти кричиш?
– Ти не чуєш, чи що? Ти лампочку сьогодні поміняєш чи ні? Ти мене вже дістав із своїми іграшками! – Почала злитися Варвара.
– Я не граюсь! – відповів він. – Я статтю читаю, наукову, між іншим! – похвалився він.
– Вона якось допоможе тобі знайти роботу, ця твоя стаття?
– Ні! До чого тут взагалі робота? – не зрозумів чоловік.
– Я тобі кажу, лампочку поміняй у ванній! Ти що, не розумієш?
– Ти сама лампочку поміняти не можеш, чи що? Що ти мене постійно з усіх дрібниць смикаєш, Варю? – почав обурюватись Дениска.
– А ти мені тоді тут для чого, га? Ти що тоді робити взагалі будеш? У телефоні своєму цілими днями займатися?! – Уже на підвищених тонах почала розмовляти жінка.
– Варю, відчепись! Що ти завжди до мене чіпляєшся? Знайду роботу, знайду! Просто поки що немає підходящих для мене вакансій! Я щодня переглядаю оголошення, і щойно щось пристойне з’явиться, я відразу ж відправлю туди своє резюме!
– Та пішов ти! – психанула Варвара. – Уже другий місяць одне й те саме мені розповідаєш, одними й тими ж байками годуєш! Вакансії, бачите, для нього не підходять! Ти хоч би кудись влаштувався, хоч якось мені допомагати б почав! Я все чудово розумію, після роботи, на якій ти отримував сто, сто двадцять тисяч на місяць, складно знайти щось подібне! Але ж є роботи із зарплатнею від тридцяти, і по п’ятдесят є, адже це теж гроші хороші, Денисе!
– Не збираюся я за ці копійки горбатитись! – відповів чоловік. – Якщо тебе твої сорок тисяч на місяць влаштовують, то мене ні, не влаштовують! І влаштовуватися я буду на роботу тільки тоді, коли з’явиться щось, де будуть платити нормальні гроші! І все, тема закрита! Я більше про це розмовляти з тобою не хочу! А лампочку ти й сама поміняєш, не зламаєшся!
– Добре! – психанула дружина. – Я тобі сьогодні це все пригадаю! – Сказала вона і пішла сама міняти лампочку, що перегоріла у ванній кімнаті.
Варвара взяла свій телефон, увімкнула на ньому ліхтарик, витягла з-під ванної невелику скриньку з інструментами, принесла з кухні стілець і полізла знімати плафон і міняти лампочку.
Після того, як вона все зробила та прибрала інструмент на місце, жінка зайнялася прибиранням у будинку. І прибирання вона почала з прання.
Коли Варвара збирала по квартирі білизну, яку треба було випрати, вона скидала все в кошик для брудної білизни, а потім почала його сортувати. У прання вона відправила все, окрім речей свого чоловіка. Їх вона скидала в пакет і кинула у куток у ванній кімнаті.
Вже ближче до вечора, коли по дому всі справи були перероблені жінкою, вона пішла готувати вечерю. Денис весь цей час так і продовжував залипати у своєму смартфоні.
Він то читав щось, то грав у ігри, то з кимось листувався. Єдине, що він робив у перервах, то це бігав на кухню попити чаю і перекусити.
Коли Варя почала готувати вечерю, то їй спала на думку ідея, вона захотіла провчити цього ледаря. І приготувала поїсти лише для себе. Приготувала і одразу все з’їла.
Ближче до восьмої години на кухню прийшов Денис. Він знав, що дружина щось готувала, і по запаху, який досі стояв на кухні, розумів, що вона готувала щось смачне. Але, переривши всю кухню, він цього смачного так і не знайшов. Ні в холодильнику, ні в каструлях, ні в сковорідках. Загалом ніде.
Не знайшовши, чим йому повечеряти, він вирушив до дружини в спальню.
– Варю, а вечеря де? – Запитав чоловік, прочинивши двері в кімнату.
Дружина сиділа у своєму телефоні і принципово вдавала, що його не чує.
– Ау! – крикнув Денис. – Ти мене чуєш, Варю? Вечеря, питаю, де? Ти ж там щось готувала!
– А, що? – повторила вона його ранкові слова. – Що тобі треба?
– Я питаю, чи в тебе є що-небудь поїсти? Я їсти хочу!
– А ні, нема! – Спокійно відповіла вона і знову переключила увагу на телефон.
Денис увійшов до спальні, став над дружиною і пильно на неї дивився. Але оскільки вона, як і раніше, його ігнорувала, він вихопив телефон з її рук.
– Що ти робиш? – відразу крикнула дружина.
– Я тебе питаю, вечеря де?! – грубо спитав Денис.
– Немає! Я тобі вже сказала! Я тобі не готувала! Хочеш їсти? Де кухня ти знаєш, сам приготуй, не зламаєшся!
І забрала в нього телефон назад.
– А, он як! – психанув чоловік. – Ну добре! Попросиш ти ще щось у мене! Я тобі так само скажу!
– Так ти мені так і сказав сьогодні, коли я просила лампочку тебе у ванній поміняти! Ти ж мені й сказав: “Зробиш сама, не зламаєшся!” Ось я й не переламалася, поміняла! Тепер твоя черга!
– Дай свою картку! – одразу зажадав чоловік.
– Яку картку? – Не зрозуміла Варя. – Банківську, чи що? Навіщо тобі моя картка?
– Я їжі замовлю, я їсти хочу!
– Заробиш – і купиш! У мене зайвих грошей, щоб замовляти щось додому, нема! І карту я тобі не дам!
– Та не питання, я сам візьму! – сказав Денис і взяв із стільця, що стояв поруч із ліжком, сумочку Варвари, в якій був гаманець.
Він вийняв звідти каркту дружини, продемонстрував її Варі і вирушив у вітальню замовляти собі їжу.
Варя спочатку хотіла кинутися слідом та спробувати відібрати картку, але вирішила не витрачати свої нерви, а зробити все по-іншому.
Вона просто одразу ж відкрила банківську програму і вивела всі гроші з картки на свій другий, віртуальний рахунок, до якого не була прив’язана жодна карта. І спокійно продовжила далі займатись тим, чим займалася до цього.
За кілька хвилин до кімнати знову прибіг Денис. Він був дуже злий і одразу почав закидати дружину претензіями.
– Ти чого це зробила? – Запитав невдоволеним голосом він.
– Що зробила? – Не відволікаючись від свого телефону, запитала Варвара.
– Слухай, Варю, вистачить дурепу вмикати! Ти чудово розумієш, про що я! Навіщо ти гроші з карти вивела?
– Не розумію! А про що ти? – посміхалася жінка.
– Ти навмисне мене бісиш тут сидиш? – розпсихувався Денис. – Досить знущатися з мене!
– Та ніхто з тебе не знущається, Денисе! Я просто роблю так само, як і ти щодо мене! Відповідаю тобі тією ж монетою! Побудь трохи в моїй шкурі, може хоч тоді до тебе щось почне доходити!
– Та пішла ти! – гаркнув невдоволено чоловік.
Денис злісно кинув на дружину банківську картку, розвернувся і вискочив із кімнати. Варя ледве встигла прикритися, і в той же час її дуже бавила поведінка чоловіка. Коли він вийшов, вона взяла свою картку і засміялася.
– Які ми незадоволені, які ми нервові, куди подітися! – усміхалася і примовляла жінка.
Цієї ночі Денис ночував у вітальні. Він щось швидко приготував собі на кухні і до дружини більше не підходив.
Наступного дня історія з їжею повторилася. Варя рано-вранці, поки чоловік ще спав, підвелася, приготувала собі сніданок і швидко його з’їла, не залишивши ні крихти Денису. Після цього прийняла душ і поїхала на роботу.
Чоловік цілий день не писав і не дзвонив дружині, як він це робив раніше. Він був скривджений і злий на неї.
Увечері, коли Варвара прийшла додому, Денис зустрічав її біля дверей. Він чекав, що дружина, як завжди, прийде з роботи і принесе з магазину продуктів. Але на Дениса і тут чекало розчарування. Варя увійшла до квартири, і жодних пакетів у руках у жінки не було. Лише її сумка і все.
– Я не зрозумів! А ти що, їсти нічого не купила сьогодні? У нас там у холодильнику скоро миша повіситься, Варю!
– Чому не купила? Купила! Купила, поїла, мені сьогодні вистачить! Я перекусила! – сказала Варвара. – А ти… Коротше, не зламаєшся, рідний ти мій! – продовжувала вона нагадувати Денису його ж слова.
– І що ти їла? – Запитав він.
– Ну, я зайшла в кафе, замовила собі салат і тістечко! – дражнила вона чоловіка.
– Очманіти! Взагалі чудово! Ти в нас, значить, по кав’ярнях харчуватися будеш, салати та тістечка жерти, а я тут що, з голоду пухнути повинен, по-твоєму? Іди готуй мені вечерю та котлет посмаж!
Варя посміхнулася, підійшла до кухні і покликала Дениса.
– Дивись, он холодильник, там морозилка в ньому, в ній лежать котлети, дві штуки залишилося, наскільки я пам’ятаю! Он там, — вказала вона на шафу з посудом, — лежать сковорідки! Береш котлети, береш сковорідку та готуєш собі вечерю! А я втомилася після роботи та хочу відпочити! – сказала жінка і задоволена вирушила до своєї спальні.
Денис через хвилини вийшов зі стану ступору після слів дружини і влетів у кімнату, в якій вона перевдягалася, наче ошпарений.
– Варю, і довго це ще буде тривати? Ти вирішила взагалі більше нічого не готувати та не робити? Сама, значить, після роботи , по кафешках ходиш, а я мушу тут котлетки тримісячні собі смажити і ними давитися?!
– Поки ти на роботу не влаштуєшся, поки не почнеш робити, що я тебе прошу! І Денисе, на скандал мене можеш не провокувати, я більше з тобою лаятися не збираюся! Хочеш їсти, йди працюй! Інакше воно не працює! – спокійно сказала дружина чоловікові.
– І так, з приводу котлеток тримісячних! Ти спочатку гроші в будинок приносити почни, а потім уже вимагай і вибирай, що тобі хочеться “пожерти”! Жреш, до речі, у нас ти, а я їм! – Посміхалася Варвара.
Денис знову вискочив зі спальні незадоволений ситуацією, що склалася. Він вирушив на кухню, витяг з морозилки дві котлети, закинув їх розморожуватися в мікрохвильову піч, а потім поставив їх смажити на плиту.У холодильнику, крім котлет, він знайшов пару яєць і теж підсмажив їх. Вечеря вийшла у чоловіка не дуже, не такою, як він розраховував і до якої він звик.
За кілька днів він зварив і посмажив усе, що було в них вдома з продуктів. Холодильник та шафи реально спорожніли.
Варя ж продовжувала харчуватися на роботі та в кафе на шляху з роботи додому. У будинок вона купувала лише саме необхідне: це молоко, з яким вона пила каву, і сама кава, яку теж ховала від чоловіка. Так, вона розуміла, що це негарний вчинок з її боку, але інакше до Дениса нічого не доходило.
Ці кілька днів подружжя навіть не розмовляло. Денис взагалі намагався уникати дружину. І через якийсь час він взагалі перестав перебувати цілими днями вдома.
Варвара, приходячи з роботи, не виявляла чоловіка у квартирі. Одного разу він навіть не прийшов додому ночувати. Що її, звичайно, дуже здивувало, але питати, де він був і що він робив, жінка не стала. Вона ненароком взагалі почала думати, що він собі когось завів, і її почали відвідувати думки про розлучення з цією людиною.
Адже вони вже більше тижня навіть не розмовляли. І взагалі один одного намагалися не помічати. І дружина дозріла до серйозної розмови з чоловіком про закінчення їхнього спільного життя.
Вона готувалася до цієї розмови цілий день. Повернувшись увечері з роботи додому, жінка знову не знайшла там чоловіка. І збиралася, коли він повернеться, запропонувати йому розлучитися.
Годині до дев’ятої вечора замок на вхідних дверях кілька разів провернувся і клацнув. Варя в цей момент сиділа, як завжди, у спальні.
Денис, увійшовши до квартири, одразу ж подався на кухню. Слідом за ним, уже серйозно настроївшись на розмову, увійшла дружина. І тут вона побачила, як її чоловік розбирає два великі пакети з продуктами.
Обернувшись на Варвару, Денис припинив виймати все з пакетів і обернувся до дружини. Дістав із кишені купюри і поклав їх на стіл.
– Це що? – Запитала жінка.
– Гроші! – відповів Денис.
– Звідки?
– Можу забрати назад, якщо тобі не подобається! – жартома сказав чоловік і вже потягнувся за грошима.
– Ага, зараз ось! Так я тобі їх і віддала! – Сказала Варя і встигла першою взяти десять тисяч. – То звідки гроші? – Знову запитала вона.
– Та на роботу я влаштувався! Тут недалеко! А це, — вказав він на купюри в руках дружини, — то зарплатня за тиждень! Не вся, звичайно, я ось продуктів купив і трохи залишив собі, а це тобі ось! Щоб більше не бурчала на мене! Злюка! — усміхнувся чоловік і передражнив дружину.
– Як добре! – сказала Варя. – І я не злюка, – усміхнулася вона у відповідь. – Я тебе просто провчила, і дивися, адже на користь пішло! Треба було тебе одразу ж, як ти без роботи залишився, на голодний пайок перевести, ти одразу роботу тоді знайшов би!
– А ти коли зайшла, у тебе вигляд такий серйозний був! Ти щось хотіла мені сказати? – Запитав Денис.
– Ні, нічого не хотіла сказати! Ти давай продукти розбирай, я піду гроші приберу і щось повечеряти приготую! – Сказала дружина і вже майже пішла в спальню віднести гроші.
Але тут же розгорнулася, подивилася на чоловіка, посміхнулася і додала трохи з глузуванням у голосі:
– А то якось недобре виходить, годувальник із роботи прийшов голодний, продукти приніс, не залишу ж я тебе без вечері! – посміхнулася Варвара.
