Я з дитинства маю мрію політати гелікоптером. Але все не виходить, не складається. Чоловіку постійно про це говорю. Він начебто й розуміє, але нічого не робить, щоб втілити мою мрію у реальність.
Чоловік по роботі постійно їздить у відрядження, часто буває за кордоном. Для нього далекі поїздки – звичайна справа. Для мене кожна подорож — грандіозна подія. І мене постійно щось гризе, коли він показує мені фото тих місць, де довелося побувати.
Недавній випадок мене взагалі зачепив. З останнього відрядження чоловік надіслав фото, де літає із колегами на гелікоптері. Виходить, що моя мрія збулася в нього, а мене навіть поряд не було.
А мені так хотілося зазнати цих емоцій! Наче я й мала за нього порадіти, але мені було прикро до сліз.
Це заздрість, так? Через те, що в нього є, а я не маю? Але ж він мій чоловік, і я не повинна засмучуватися, коли йому добре. Що зі мною не так і як мені це виправити?
