Мій чоловік має дитину від першого шлюбу. Я ніяк не можу змиритися з цим. Мене постійно мучать думки, що він був щасливий у тому шлюбі, навіть дитину народили.
Ми недавно стали жити в будинку у його батьків і постійно розмови про цього хлопчика. Також тут багато фотографій із минулого чоловіка.
Свекруха їх не прибирає, тому що вони їй подобаються. Плюс вони добре спілкуються із його колишньою дружиною. І буває, просять заїхати на чай, вона поки що, слава богу, відмовляється.
Плюс те, що цього хлопчика дуже часто привозять, і він скрізь бігає, причому всі щасливі крім мене. Чоловік під час його приїзду спілкується лише з ним. Нещодавно у нас з’явилося спільне маля. Чоловік казав, що з появою своєї дитини я полюблю і його.
Але такого не сталося. Навпаки, я ще гірше почала ставитися до хлопчика. Мені він постійно нагадує про те, що чоловік мав стосунки, сім’ю.
У нас громадянський шлюб, і мене це дуже турбує. Я говорила з чоловіком, він відповідає, що після першого невдалого шлюбу не готовий до другого, але це поки що потрібен час, що він не покине дитину, і завжди буде спілкуватися з колишньою дружиною, бо вона мати, а він батько. Що, незважаючи на все це він зі мною.
Але мене це не влаштовує. Я постійно психую, настільки, що не бачу вже майбутнього з чоловіком. Адже ця ситуація завжди буде.
Щоденні дзвінки колишньої дружини, приїзди хлопчика. Розмови про нього та минуле чоловіка. Як висловився свекор я ніхто, та хоч дружина була.
Мене це дуже ображає. Чоловік теж буває, то назве мене ім’ям колишньої дружини плюс на свята дарує їй подарунки по пам’яті, як каже. Допоможіть, ревнощі до неї та хлопчика мене просто руйнують.
