У січні 2015 року я зустрілася з НИМ. У мене вже рік, як не було стосунків, тому йому було легко зачепити мене. Наші відносини стрімко розвивалися. Через два дні ми вже почали зустрічатись, а ще через чотири я ночувала у нього вперше.
Багато моїх подруг казали мені, що я потім пошкодую, але я заперечувала. Я і не допускала думки про те, що колись пошкодую. Наші стосунки тривали приблизно вісім місяців. За цей час я багато чого про нього дізналася. Я бачила, як він постійно бреше всім, але заплющувала на це очі.
Бачила, як він вигороджує себе за рахунок інших. Тепер я навіть не знаю, де він говорив правду, а де суцільна вигадка. Мене вже відвідували думки про те, що мені треба з ним розійтися, але вони швидко зникали. Одного дня я раптово зрозуміла, що не люблю його, але стосунки не переривала.
Він все марив думкою про дитину. Він хотів дитину. Я також хотіла, але потім усвідомила, що ми самі діти. Дурні діти! І я вже точно розуміла, що не хочу дитину, доки не хочу, але, як мені підказувала інтуїція, я вже була вагітна. Коли я побачила результат тесту, мене ніби окропом обдало.
Спочатку я повідомила йому. Він був радий, хоч швидше розгублений. Потім усе казав про весілля, а я прямо казала йому, що жодного весілля не буде. Він думав, що я жартую. Через тиждень я таки наважилася розповісти мамі. Вона довго лаялася. Після чого ми вирішили, що треба позбутися дитини.
Я вже здавала аналізи перед операцією, але мама змінила свій погляд на речі та відмовила мене від цього. На той момент я вже розійшлася з ним. Він навіть не знав, що я хотіла позбутися дитини. Я планувала залишитися з ним у дружніх стосунках, але до його планів це не входило.
Він твердив про свою любов до мене, але мені не потрібне було його кохання, його слова. Потрібні були дії, але за вісім місяців я жодного разу їх не побачила. Довгий час після розлучення він діставав мене в соцмережах, хоч я чітко писала йому, що не люблю його.
У результаті він довів мене до того, що я скрізь заблокувала його. Я чекала, що він заявиться до мене додому, але цього не сталося. У результаті всю мою вагітність я з НИМ не спілкувалася і він мені нічим не допоміг, але мені цього не треба було. Я нічого не потребувала.
На початку травня я народила чудову дівчинку, в якій тепер весь сенс мого існування. Після пологів він мені подзвонив та привітав. Я не стала з ним лаятися, вирішила, що може бути, він порозумнішав, але якщо людина дурна, то це надовго чи назавжди.
Він приїхав до мене додому на виписку. За кілька днів до виписки він допоміг моїй мамі з ремонтом у моїй спальні, але не більше. Ні копійки грошей він не вклав. Ну, загалом, він трохи поплакав у нас на ганку будинку, і ввечері я проводила його на автобус.
Проводячи, я сказала йому, щоб він приїжджав. Він відповів, що обов’язково приїде, адже нам ще дитину реєструвати, але з того часу я його більше не бачила. Як виявилося, він знайшов собі дівчину з однорічною дочкою, але вона кинула його, і він раптово згадав про рідну дитину та я викреслила його з життя.
