– Коли ти вже привезеш до мене онучку? – з обуренням поцікавилася Євгенія Павлівна у невістки. – Я її вже півроку не бачила! Ми ж домовлялися, що канікули Ліза проводитиме в мене! Чисте повітря, хороша компанія, дивовижної краси природа! А дівчисько в місті задихається!
– Приїжджайте до нас самі, – вельми прохолодним тоном відповіла Людмила. – А Ліза до вас більше ні ногою. Чисте повітря я їй забезпечу путівкою на море. Користі точно більше буде.
– Яке море? Що їй там робити? Що ти за мати така, що позбавляєш дитину спілкування з бабусею?
– Позбавляю? – здивувалася жінка. – Як би не так! Хочете поспілкуватися? Ще раз вам кажу – приїжджайте. У нас є вільна кімната, можете жити стільки, скільки захочете. Але у ваше село Ліза більше не ногою!
– Я зараз Віті зателефоную, і подивимося, де Лізонька літо проведе.
Люда цикнула і кинула телефон на диван. Нехай дзвонить скільки хоче, результат буде один. А якщо у Віті буде поганий настрій, то Євгенія Павлівна ризикує нарватися на гучну одповідь!
Люді коштувало великих труднощів заспокоїти чоловіка після минулого візиту. І свекруха даремно вдає, що не розуміє причин заборони. Усе вона розуміє! Чудово навіть розуміє! Вона просто дуже хоче забезпечити собі безтурботну старість і заради цього готова пожертвувати єдиною онукою.
Ну от чому вона так вперто відмовляється переїхати в місто? Не хоче жити із сином і його дружиною в одній квартирі? Немає нічого простішого, Вітя на повному серйозі збирався купити матері своє житло. Він навіть пригледів кілька варіантів і був готовий оформляти угоду!
Це мало стати сюрпризом, але Євгенія Павлівна якимось дивом дізналася і влаштувала грандіозний скандал.
Жінка кричала, що нізащо на світі не покине рідну землю, де поховані її близькі. Ба більше, вона зажадала, щоб син припинив страждати дурницями і повернувся в село.
– Тобі в цьому місті медом намазано? Забув, звідки родом? Згадай, для чого тебе вчитися відправляли! Ти мав отримати диплом і повернутися! – літня дама була вкрай обурена безвідповідальністю сина.
– А ти мало того, що кинув медичний, так ще й у місті влаштувався! Кинув матір одну напризволяще!
– А що мені робити в селі? – Віктор уперше на пам’яті дружини підняв голос на матір.- Роботу не знайти, спілкуватися ні з ким, лікарів толком немає. Та там уже нічого немає! Кілька магазинів, де вибору немає взагалі; школа, з якої випускаєшся з нульовими знаннями. Що я там забув?
– Мене! Мене ти там забув! – Євгенія Павлівна стукнула кулаком по столу, добряче налякавши трирічну онуку.
Дівчинка заридала, притулившись до матері, але жінка немов не звернула на це уваги.
– Я, значить, одна залишилася, а ти тут живеш і у вус не дуєш?
– Я кликав тебе до себе! Навіть сьогодні скандал почався саме через це!
Люда не збиралася тріпати нерви ні собі, ні доньці, тому мовчки пішла, безуспішно намагаючись заспокоїти дитину.
Вчинок був доволі демонстративний, і Віктору навіть стало соромно, що спочатку мирна розмова перетворилася на все це.
Євгенії Павлівні жест невістки не сподобався. Вона щиро вважала, що Люда мала тихо сидіти в куточку, покірно і смиренно чекаючи завершення розмови. Хто її взагалі виховував? Зовсім старших не поважає! І вона не забула вказати на це синові.
– І дружину ти міг собі знайти нормальну! Що це за поведінка? Як вона посміла заважати нашій розмові? Та й узагалі, ця Люда навіть не змогла тобі сина подарувати! З такими темпами, наше прізвище перерветься! Гордий рід Ткаченків!
– О, ти знову за своє! – чоловік розтріпав волосся, перетворюючи зачіску на справжнє гніздо.
– Як же це мені набридло… Ти готова все моє життя розпланувати! Освіту здобув не ту, хоча моя зарплата в рази більша, ніж може отримувати лікар! Дружину теж не ту вибрав! У село, що загинається,не повернувся… Може, досить? Для своєї сім’ї я хочу всього найкращого! Питання закрито!
Того вечора Євгенія Павлівна покинула будинок сина з виглядом ображеної гідності. Сварка призвела до тримісячної перерви у спілкуванні матері та сина. Треба сказати, Люді так було набагато спокійніше, ніхто нотацій не читає, у життя не лізе.
Нехай Вітя і помирився зрештою з мамою, колишніми їхні стосунки не стали. У розмовах жінка була досить холодна, справами сина не цікавилася. А потім і зовсім заявила, що знайшла собі опору в старості і спадкоємицю її майна – молоду лікарку, яка переїхала жити в їхнє село.
Молода жінка була розлучена, мала малолітнього сина Стаса (якого Євгенія часто називала онуком) і оселилася в будинку, бо свого житла не мала.
Віктор тоді й виду не показав, що ображений. Сказав, що радий змінам у житті матері й тепер буде за неї спокійним.
Ні, чоловік не забув про матір і не закинув її! Він так само відвідував її кожні пару тижнів (усе-таки їхати було далеченько), привозив повний багажник їжі, залишав гроші на різні потреби. Просто він перестав затримуватися в колись рідному домі і більше не залишався з ночівлею.
Нова знайома його матері, Юля, зовсім не сподобалася. Самовдоволена, нахабна, вона всім своїм виглядом показувала, що йому тут не раді. Навіть його кімната тепер була віддана синові цієї пані!
Віктор талановито вдавав, що його це жодним чином не чіпає. Ще через деякий час він просто став відправляти до матері свого помічника, а сам задовольнявся телефонними дзвінками.
Усе трохи змінилося, коли Лізі виповнилося чотирнадцять. Тоді вона напросилася з татом, хотіла поспілкуватися з бабусею. І старенька відтанула.
Онуку вона була рада бачити, чого не можна сказати про її матір. Якраз таки Люда була персоною небажаною і їй це не втомлювалися показувати. Щоправда Ліза без мами їхати відмовлялася, тож Євгенії довелося змиритися.
Коли Лізі виповнилося шістнадцять, жінка змогла переконати сина відправити доньку одну в село на частину канікул. Свіже повітря, природа, тиша… Ідеальний спосіб відпочити від міста і купи людей!
На подив батьків, Ліза повернулася додому лише через тиждень. Нікого не поставивши до відома. Просто сіла на автобус і приїхала. На всі запитання вона відмахувалася, говорила, що їй просто стало дуже нудно і тому вона повернулася. Лише через кілька тижнів дівчинка проговорилася.
Виявляється, добра бабуся дуже хотіла, щоб онука вийшла заміж за Стаса. Звісно, після повноліття! Але промивати мізки дівчинці вона почала вже зараз.
“Стас такий гарний, такий розумний, усе робити вміє… Через кілька років він стане просто чудовим чоловіком!”
Лізу від однієї тільки думки тремтіння пробивало! Цей хлопець був неотесаним грубіяном! Вчитися не хотів, від служби мама відмазала, влаштовуватися на роботу він теж не поспішав. І страшенно заздрив багатству Лізиних батьків.
Його матуся придумала ідеальний, як їй здавалося, план. На відміну від Євгенії Павлівни, Юля село ненавиділа. Ось тільки вибору особливого у неї не було. На своїй колишній роботі вона добряче накосячила, тож влаштуватися в пристойне місце їй не світило.
А тут вона сільський лікар, гроші, виділені державою, і недалека старенька, яка її буквально обожнювала. Відпали проблеми з житлом, із грошима, із сином… Здавалося б, живи і радій! Тим більше, що на Юлю вже складено заповіт. Скільки там ще старенька протягне?
На превеликий жаль жінки, Євгенія Павлівна була здорова як бик і залишати цей світ не збиралася. Плюнути і поїхати Юля не могла, тоді вона б втратила своє безтурботне життя. Але й терпіти вона теж більше не могла!
Син виріс розпещений, ледачий, ні до чого не прагнув. Допомогти матері він нічим не міг, навпаки, тягнув із неї гроші. І тут приїжджає мила дівчинка Ліза, у брендовому одязі та з дорогими гаджетами. І тут у Юлі клацнуло.
Потрібно зробити так, щоб її недолугий синочок одружився з цією принцесою. Тато доньку обожнює, тому забезпечить гідний рівень життя молодій сім’ї. І Юля теж зможе вирватися з цього болота, причому не змінюючи звичного способу життя.
Але як це влаштувати? Лізі Стас не особливо й сподобався. Можливо, якщо Євгенія Павлівна вплине на онуку, справа і вигорить. А щоб у старенької був стимул, Юля заявила, що без цього шлюбу вона з сином просто поїде з села.
– Подумайте, хто про вас подбає? – жінка добре знала больові міста старенької.
– Син? Та він від вас просто відкуповується! Ви йому не потрібні, жити з вами він не буде! Адже розмова про переїзд більше не стоїть? Я якщо і я поїду, що буде з вами? Для вас навіть у магазин сходити проблема!
А так, мій син одружиться з вашою онукою, і вони залишаться жити з вами, стануть вашою опорою і підтримкою! Та й я нікуди звідси не подінуся, спокійна за майбутнє сина.
Юля так накрутила стареньку, що та вже й сама вважала це чудовою ідеєю. А раптом вона встигне правнуків поняньчити? Тим паче, нареченого вона, можна сказати, своїми руками виховала!Спеціально для сайту Stories
Ось тільки Ліза на слова бабусі не повелася. А коли Стас почав надавати їй недвозначні знаки уваги, швиденько втекла. І приїжджати відмовлялася категорично! І як їх тут звести?
– Що? Ліза до тебе? Ну вже ні! – категорично заявив Віктор, навіть не давши матері договорити.
– Я дивлюся, нічому тебе життя не вчить! Уже й онучці вирішила життя зіпсувати! Якщо я побачу цього Стаса ближче, ніж за сто метрів від доньки, ноги йому переламаю! Зрозуміла? І не потрібно мені на совість тиснути! Сама сина на сторонню бабу проміняла!
Чоловік перебував у дикому роздратуванні від цієї розмови. Серйозно? І ось таке майбутнє вона бачила для Лізи? У глухому селі з хлопцем ледарем? Цьому не бувати!
А якщо ця Юля все ж таки виконає свою погрозу і поїде (у чому чоловік сильно сумнівався), що ж, так і бути, він відправить матір до хорошого будинку для літніх людей.
До себе він її точно забирати не буде. Аж надто сильна його образа…Спеціально для сайту Stories
