Уже півроку ми ходимо пішки або користуємося громадським транспортом. Автомобіль є, але він зламався ще взимку.
Чоловік спочатку намагався чинити, радився з знайомими. Але потім з’ясувалося, що на ремонт потрібна кругленька сума, а таких грошей у нас не виявилося. Ось і довелося ходити пішки.
Звичайно, якби ми мали накопичення, ми б витратили, скільки потрібно. Але де цим накопиченням взятися? І так ростимо маленьку дочку, на все необхідне ледь вистачає.
Чоловік до недавніх пір працював один, але коли доньці виповнилося 3 роки, я теж змогла вийти на роботу. А толку все немає.
Свекор спочатку обіцяв, що допоможе з ремонтом автомобіля. Навіть запитував, скільки це буде коштувати. Але потім якось притих.
Тепер мовчить і ніякого інтересу до нашої проблеми не проявляє. Хоча гроші у свекра зі свекрухою точно є в наявності. Але допомагати не поспішають.
Я тисну на чоловіка, але той з батьками розмовляти відмовляється. Каже, що йому незручно у них гроші просити. Але що тут такого?
Адже як мої родичі нам допомагають, так чоловік зовсім не проти. А тут йому раптом незручно стало!
І квартира, в якій ми живемо, теж нам дісталася від моїх батьків. Вони ж нам і меблі нові недавно замовляли (і навіть доставку оплатили). А тепер у них же пропонуєте мені і на ремонт машини гроші просити?
Так, автомобіль нам дістався від свекра зі свекрухою. І при кожній сварці чоловік поспішає про це нагадати. Але я вважаю, що цього занадто мало.
Вони живуть не бідно, а сім’ї єдиного сина допомагати не поспішають, немов у них перед нами немає ніяких зобов’язань.
Ми після народження дочки хотіли розширюватися, адже втрьох жити в однокімнатній квартирі тісно. Але навіть кредит нам поки не по кишені, а від батьків чоловіка такої допомоги і чекати не варто. Напевно, так і будемо тулитися на 30 квадратах, збираючи по копійці на ремонт машини.
