Моя власна мати зруйнувала мій шлюб. Це не фігуральний вислів, а цілком підтверджений факт. Я звичайно винен, що дозволив їй це. Який же я був сліпий. Завжди довіряв і вірив, що вона мудра жінка і поганого мені ніколи не зробить, а вийшло ось так… Тепер намагаюся придумати, як це все виправити.
На момент, коли мати захотіла до нас переїхати, бо їй самій важко, я був вже п’ять років одружений. Моя дружина і матір наче ладнали, тому я не заперечував такого поповнення сім’ї. Та й не виставлю ж жінку, яка мене виростила та виховала, на вулицю. Лише дружина трохи була незадоволена, але нічого не сказала.
Мамі в нас було нудно, то ж вона взяла на себе майже всі хатні справи. Мені було все одно, нехай займається чим хоче, а дружина навіть зраділа, бо тепер мала більше вільного часу. Та якось дружина мені пожалілася, що моя мати говорила з кимось телефоном і назвала її поганою матір’ю та ледачою хазяйкою. Я не повірив тоді своїй коханій і вирішив, що вона просто не те щось почула, адже вона ж не знає про що йшла мова, то могло бути й не про неї.
Моя мама може всяке сказати, але то не зо зла. Вона навіть мені якось сказала, що дитина не від мене, бо на мене не схожа. Та я й не сумнівався ніколи в дружині. Та згодом кохана все частіше та частіше жалілася на мою маму. Якось я не витримав і сказав їй, що як не подобається жити з моєю мамою, то може знайти інше житло, а матір я не вижену. Дружина дійсно зібрала речі, забрала донку і поїхала до своїх батьків.
Вже через два дні я став випадковим свідком того, що моя власна мати розповідає всім нашим сусідам, що моя дружина нічого не робить, що дитина її наче не цікавить і взагалі мені краще з нею розучитися. Крім того, вона вже знайшла мені відповідну пару і чекає, коли я піду від коханої та ще й дочку заберу. Наступного дня мати поїхала додому, а я намагався вимолити пробачення у дружини, але поки що успіху не маю.
