Стосунки між свекрухою та невісткою у багатьох неприязні, а батьки мого чоловіка просто дуже дивні. Вони заможні, гарно живуть, але на відріз відмовляються допомагати власному синові. Всі скажуть, що люди багато працювали от і нажили стільки добра, от і ми маємо теж не просити чогось, а все заробляти самі. Та от проблема, свекор і свекруха нічого не нажили, а отримали у спадок.
Ми ж на власне житло поки що не заробили, всі гроші йдуть на трьох дітей. Постійні переїзди з однієї орендованої квартири на іншу – це суцільний жах. Та нічого не вдієш. Ми економимо на всьому, але відкласти суттєву суму поки що не вийшло. При цьому у батьків мого чоловіка є дві пусті квартири. Якби вони їх здавали, то я б зрозуміла, а так квартири стоять замкненні вже багато років. Хоч би в найменшу нас пустили, хоч би тимчасово, але ні.
Якось я натякнула свекрусі, що дуже важко постійно переїжджати з дітьми й було б непогано хоч трохи мати передишку та зібрати гроші на власне житло. У відповідь лише почула, що не треба було так рано народжувати та ще й трьох. Тобто вона впевнена, що ми самі у всьому винні. Хоча я народила майже у 30.
Виходить батькам мого чоловіка все одно, як будуть жити їх онуки та їх син. Мої батьки не можуть нам допомогти. Не хочу псувати стосунки зі свекрами, але їх не розумію. А як прийде час і їм треба буде допомога, то вони ж прийдуть до нас. Чому тоді я маю їм допомагати?
