П’ятирічний Сашко прокинувся раніше за будильник, заліз до батька під ковдру. Федір миттєво прокинувся. Син розповів, що йому наснилася мама, яка пообіцяла повернутися, коли піде перший сніг. Вже був час збиратися у садочок, але малюк вередував.
Він подивився в очі татові і запитав: «А мама повернеться?». Це було найважче питання. Мати Сашки не було в цьому світі вже рік, а син її все ще чекав. Федір лише сумну зітхнув, посміхнувся і сказав «обов’язково». Вже за півгодини Федір здав дитину виховательці дитячого садка і побіг за автобусом.
Його машина з учорашнього дня стояла на парковці – через різкі морози старий акумулятор повністю розрядився, і тепер доведеться купувати новий, але на роботу він все-таки встиг вчасно. Швидше сів у своє крісло, ввімкнув комп’ютер і дивився на монітор відсутнім поглядом.
День тривав дуже повільно. Федір не витримав і відпросився з роботи на годину раніше. Він вирішив раніше забрати сина, разом з ним забігти в якийсь автомагазин і, все-таки, купити акумулятор. Поспішно вибіг із будівлі і обімлів – з неба падав перший мокрий сніг.
Він завмер, тут же згадав сина, серце його стислося, і він рвонув на автобусну зупинку. Але коли Федір побачив тендітну дівчину, яка марно намагалася відкрутити ключем гайку з колеса, він мимоволі зупинився. Швидше за все, він зупинився тому, що побачив руки цієї дівчини.
Вони були мокрі й страшенно почервонілі від холоду. Він підійшов до неї впритул і роздратовано запропонував, чи не потрібна їй допомога. Федір сів навпочіпки поруч із нею і довго провозився з колесом. Запаска виявилася спущеною, довелося її накачати. Добре, що в багажнику був насос.
Коли він, з почуттям виконаного обов’язку, сідав у машину, дівчина сказала: «А ви помітили, що то перший сніг…» У Федора знову защемило серце. Та так, що він, стиснувши зуби, мимоволі застогнав. «Що з вами?» – запитала дівчина. Федір сухо відповів, що все добре, і попросив пошвидше поїхати.
Сніг посилювався. Їхали всю дорогу мовчки, але коли автомобіль зупинився біля дитячого садка, дівчина раптом запропонувала його зачекати та підвезти додому. Коли вони з Сашком вийшли з дитячого садка, авто стояло на тому ж місці.
А дівчина стояла біля машини, і, як дитина, ловила ротом мокрі сніжинки. Побачивши Федора із сином, вона радісно замахала їм рукою. Сашко розгублено зупинився, і з подивом подивився на тата. Потім він перевів погляд на дівчину і невпевнено сказав: «Тато, там мама…»
Сашко зірвався з місця, і незабаром повис у дівчини на шиї, а та, нічому не дивуючись, підхопила дитину на руки і закружляла з ним. З того дня пройшло вже два роки. Та незнайомка і дійсно стала Сашкові найкращою мамою, а Федору коханою дружиною.