Мій чоловік завжди був досить нервовим і йому завжди важко догодити. Але я точно не очікувала, що він аж до такого дійде. В останній час він постійно каже, що я погана хазяйка, погано готую і все йому не так – то не так прибрала, то не так попрала його речі, то ще щось.
Якось зранку він дістав стару футболку, яку не носив вже кілька місяців, і побачив на ній пляму, яку я не змогла відіпрати. Що тут почалося? Він збісився. Кричав, що я нічого не вмію. Я ту футболку давно хотіла викинути, але ж він й не дав те зробити.
Колись через такі його вибрики я плакала по кілька днів, але це було б раніше. В цей раз я просто перестала прати. Він в мене майстер забруднитися так, що потім плями нічим не виведеш. Для нього ремонтувати машину в новій білій футболці абсолютна норма, а потім винна я. Якщо я погано це роблю, то нехай робить це сам.
Коли він почав критикувати те, як я готую, то я готувати перестала. Річ у тім, що я добре готую, всім подобається. Невдоволений лише мій чоловік – то йому гуся запікай, то над тортами по півдня стій, млинці його не влаштовують, котлети теж, а каші, макарони і супи не їсть. Чим його годувати? Я ж не шеф-повар в якомусь дорогому ресторані.
За роки нашого життя мені набридли маніпуляції чоловіка, тому слова про те, яка я погана, вже просто не сприймаю. В таких умовах чоловіка вистачило на два тижні – прав свої речі, готував собі та дітям. Я ж у свою чергу насолоджувалася життям – зробила манікюр, подивилася фільм, який весь час відкладала, повернулася до улюбленого хобі.
Після кожного такого скандалу чоловік дуже швидко відходить. Вже ввечері він стає добрим і спокійним. Він може підійти і запитати про щось наче нічого й не сталося. І цей раз все було так само. Коли він спитав про вечерю, то я йому нагадала його ж слова, тому вирішила послухатися і не робити того, чого не вмію.
За стільки років шлюбу я зрозуміла, що я маю себе цінувати. Йти від чоловіка не хочу, бо давно звикла до нього. Так, він самостверджується за мій рахунок, але я ж сама це дозволяла роками і терпіла. Але моє здоров’я та нерви важливіші, тому я більше не дам нікому мене виводити, навіть найулюбленішим і близьким.
