Родинні історії

За яку провину родичі не запрошують на весілля

Нещодавно на нашу пошту надійшло запрошення на весілля. Рідна сестра мого чоловіка виходить заміж. Народу буде багацько: запросили близько 70 людей, усіх родичів та знайомих. Але коли я відкрила запрошення, страшенно засмутилася. Просто мого імені у ньому не було.

Ми з Дімою вже 7 років живемо разом. Щоправда, таке відчуття, що його батьки досі вважають свого сина неодруженим. І свекор, і свекруха, і сестра чоловіка мене ігнорують.

Я не розумію, чим так не догодила родичам. Проте за всі ці роки вони не покликали мене на жодний сімейний захід.

Якщо раніше мене це не особливо чіпало, то зараз я просто не можу заспокоїтись. Як мій Діма може піти на весілля рідної сестри без пари? Адже я є, я існую! Як на мене, це банальна неповага, якої я не заслужила.

Ви, мабуть, подумали, що рідня чоловіка ображається на мене за щось. Але ж ні! Ми ніколи не мали відкритих конфліктів. Власне, звідки їм взятися, якщо ми не спілкуємося? Я думаю, що весь корінь зла полягає в тому, що я вже мала дитину, коли ми з Дімою познайомилися.

Мій колишній хлопець покинув мене за кілька тижнів до пологів. Я залишилася зовсім одна, але впоралася з усіма проблемами. А потім у моєму житті з’явився Діма. Його анітрохи не бентежило те, що маю маленького сина. Навпаки, він був готовий стати батьком для нього.

А ось родичів Діми це вивело із себе. Вони не хотіли, щоб їхній син годував чужу дитину. Єдиним рішенням було припинити будь-яке спілкування. Я ніколи від них нічого не вимагала і не хочу досі. Але просто не розумію, звідки береться ця агресія.

Свекруха зі свекром живуть за застарілими канонами. Вічно думають про те, що люди скажуть. Щастя сина їм не таке важливе, судячи з усього.

Я думала, що все зміниться, коли у нас з’явиться спільна дитина. Півтори роки тому я народила дочку, їхню рідну онучку. Однак ситуація абсолютно не змінилася. Більше того, нашу Анютку вони бачили один раз у житті і взагалі не цікавляться нею.

Я розумію, що насильно милий не будеш. Але чому сестра чоловіка, моя ровесниця між іншим, поводиться так само, як і батьки? Я не зробила їй нічого поганого, кривого слова не сказала. А мене та дітей продовжують ігнорувати.

Загалом я дуже засмутилася і на емоціях поставила чоловікові ультиматум. Або ми разом їдемо на весілля його сестри або він нікуди не поїде взагалі.

Мені хочеться, щоб Діма хоч раз мене захистив! Я ж його дружина, а не дівчинка з вулиці, зрештою!

Вам також має сподобатись...