Познайомились через спільних друзів, сподобалися одне одному одразу. Першого ж вечора зав’язалися стосунки, які через два роки переросли у законний шлюб. Він голова сім’ї, а я його вірна помічниця. Так і було. Всі проблеми разом, всі радості спільні, цілі та плани одні.
Ріс син, втіха бабусь і дідусів, гордість батька. Чоловік займався розвитком, прагнув зробити кар’єру я, махнувши на свою кар’єру рукою, віддалася цілком сім’ї, побуту, синові. Час минав, все здорово і нічого не віщувало біди. Чоловік вирішив кардинально змінити профіль своєї трудової діяльності.
Ось тут усе й почалося. Мені б зрозуміти під час, але так уже вийшло. Синові 9 років, як би не маленький, у мене з’явилася можливість працювати. Бажання надолужити згаяний час, з’їдало багато часу, який я мала присвятити чоловікові, підтримати його на новій роботі, але мені не було коли.
І він віддалився, замкнувся, шукав, можливо, неусвідомлено підтримку на боці. І така знайшлася. Їхні стосунки почалися на грунті спільних робочих тем, потім, зрозумівши, що їм цікаво взаємне спілкування, вони почали спілкуватися і поза роботою.
Вона була заміжня, але як казала, не була щаслива. Все це тривало протягом 1,5 – 2 років. За цей час мій чоловік пристойно піднявся службовими сходами, а я на 9 місяці важкої вагітності. Народила дочку. З народженням дочки чоловік дуже змінився.
Думаю, не варто розповідати, що народити другу дитину, була моя ідея, сподіваючись врятувати сім’ю. Було дуже тяжко морально. Не можу сказати, що я знала про те, що у чоловіка є інша жінка, він ніколи не дозволяв собі нехтувати своїм обов’язком щодо сім’ї, але зі мною він поводився вже не так, як раніше.
Я не відчувала, що кохана. У мене було все, але не було його кохання. Він найкращий батько, яких я знаю, він дуже терплячий і дбайливий. І я вирішила, хай у моїх дітей буде хороший батько, про якого я завжди мріяла. І змирилася з тим, що не кохана, але шанована чоловіком просто, як людина.
У 43 роки пішла будувати кар’єру собі. Завантаживши себе роботою, перестала думати про те, що турбувало мене раніше. Так сталося, що відчула себе не просто мамою, дружиною, господаркою, а жінкою, і як виявилося розумною.
Захопилася роботою, стала впевненою та незалежною, хоча б морально. І тут мій чоловік раптом зрозумів, що він любить мене, що ніхто й ніколи не значив для нього стільки, скільки я значу. Він зрозумів, що був не правий. Почав по-новому мене завойовувати.
Для початку нових стосунків вирішив відкритися мені у всьому, щоб у майбутньому не було жодних скелетів у шафі. І розповів мені про те, що у нього була ця жінка, в той час, коли я була вагітна, і що він припинив усі стосунки з нею, коли народилася дочка.
Він зрозумів, що у дітей мають бути рідні батьки, і він не буде розлучатися заради себе. Мені було дуже боляче, попри те, що минуло вже чотири роки, я заборонила собі згадувати той час, я заглушила в собі любов до нього, і ось тут він вивернув знову всі ці почуття назовні своїм зізнанням.
Зараз з того часу минуло три роки, я дала йому шанс переконати мене в тому, що він кається за скоєне. І, здається, він мене переконав, але іноді я все ж таки плачу потай, згадуючи його зраду.
