Нещодавно мені виповнилося 16 років, і мама запропонувала з’їздити до столиці, щоб повеселитися і відпочити. Останнім часом мама стала більше працювати, а я занурений у навчання.
Ми рідко кудись ходимо, а тим більше їздимо. Тому я дуже зрадів пропозиції мами і тут же погодився. Це була моя перша поїздка з мамою за межі міста. Не можу сказати, що ми живемо бідно, але зайвих грошей у нас не буває.
Я допомагаю матері, чим можу, але розумію, що цього мало. Тому-то й хочу здобути хорошу освіту, щоб знайти гідну роботу. Моя мрія – забезпечувати маму, щоб вона більше ні в чому не потребувала.
Напередодні поїздки мене накрила тривога. Перехвилювався, напевно. Мама ж запевнила, що все буде добре. Її слова мене заспокоїли. Вона завжди вміла робити так, щоб я почувався в безпеці.
Коли ми приїхали, я почав розглядати все навколо себе. Тут навіть люди були ніби інші. На виході з вокзалу мама сказала, що їй треба відійти на хвилинку. Я чекав її біля дверей вокзалу, сторожачи наші речі.
Я мирно вдихав запах незнайомого міста, розглядаючи людей, що проходили повз. І зовсім не помітив, як до мене підійшов якийсь незнайомий чоловік і почав розмовляти зі мною.
Коли незнайомець доторкнувся до моєї руки, я різко відсмикнув її і відійшов. Раніше мені не доводилося опинятися в подібних ситуаціях. Чоловік не зрозумів, що відбувається.
Він уважно мене оглядав, коли з вокзалу вийшла моя мама. Вона побачила, що біля мене стоїть якийсь підозрілий чоловік і підбігла до нас, попросивши залишити нас у спокої, але він не відступав. Зав’язалася розмова.
Затамувавши подих, я слухав кожне її слово. Але, коли я про все дізнався, мені захотілося скоріше повернутися додому і забутися. Мама розповіла, з була на другому курсі університету, коли дізналася, що чекає на дитину.
Мій батько кинув її, а потім вона дізналася, що у неї буде двійня. Що робити – вона не знала. Грошей не було, квартири теж. Мої бабуся і дідусь допомагали абияк, але мама розуміла, що не потягне двох дітей.
Мій батько просто зник з її життя, наче ніколи в ньому й не з’являвся. Тоді вона вирішила, що відмовиться від однієї дитини. Так мій брат-близнюк опинився в притулку, а я залишився жити з мамою
Чоловік, якого я зустрів на вокзалі, усиновив мого брата практично відразу після появи на світ. Вони з дружиною давно мріяли про дітей, але доля не була ласкава до них. Повірити не можу, що це не сон.
Звичайно, мені захотілося познайомитися зі своїм братом, хоч я і боявся цього. Я не знаю, що робити тепер і як спілкуватися з мамою. Я розумію, що їй було важко зробити такий вибір, але чому вона не зізналася мені раніше?
