Кілька років тому мене покликав заміж коханий чоловік. Це були мої перші стосунки, і я одразу зрозуміла, що це назавжди. Мені було 19, а йому – 24. Він щойно закінчив університет і майже одразу ж влаштувався в престижну компанію. Чоловік із простої сім’ї, але в його батьків хороші зв’язки.
Вони допомогли йому знайти роботу, а потім дали нам грошей на перший внесок за іпотеку. І ось у нас уже була своя невелика затишна двокімнатна квартира. Сама я виросла в селі, там залишилися мама з молодшою сестрою. Жили без батька – пішов, коли ми з сестрою були ще зовсім маленькі.
Я переїхала в місто, вступила до педагогічного університету й оселилася в гуртожитку. Грошей завжди було впритул, я бралася за будь-який підробіток. Іноді листівки роздавала, іноді писала однокурсникам курсові роботи. Пересилала грошики родині.
З коханим ми познайомилися, як і багато хто, напевно. Він написав мені першим із соцмереж. Дуже романтично залицявся, запаморочив голову, а потім покликав переїхати з гуртожитку до себе. Я завагітніла. Коли була на другому місяці, ми вирішили одружитися.
Звісно, все було скромно, бо чоловік отримував ще зовсім невеликі гроші, а я пішла з університету і не працювала. Батьки чоловіка все оплатили. Весілля з приданим? Не про мене. Зі свекрухою на перших порах було легко і душевно – як удома. Я називала її мамою, а вона оточила мене любов’ю і турботою.
Мене одягали, взували, годували смачненьким. Я абсолютно ні в чому не потребувала, а потім народився синочок. Нещодавно моєму сину виповнилося три роки. Мені так захотілося порадувати малюка і влаштувати для нього незвичайне свято. Я дуже ретельно взялася за справу.
Купила багато декорацій і замовила великий торт у іменитого місцевого кондитера. Зробила фотозону і запросила фотографа. Накрила великий стіл і покликала всіх близьких родичів і друзів сім’ї. Так, це свято влетіло в копієчку, але ж це все було заради сина!
Коли прийшла свекруха, я відразу зрозуміла по кислому обличчю, що вона без настрою. На святі вона поводилася чемно і спокійно, але я відчувала: щось не так. Коли я пішла на кухню заносити тарілки, вона пішла за мною. Тоді я запитала в неї, у чому річ?
Не хотілося скандалити, але навіщо ж псувати своїм настроєм усе свято, але те, що вона відповіла, змусило мене закрити рота. Такого я точно не очікувала почути. Свекруха заявила, що мій чоловік цілими днями працює, щоб нас, а я бачте витрачаю величезні гроші на свято для дитини.
І крім того, мій чоловік уже тиждень ходить в одній і тій самій сорочці, непрасованій до того ж. І вдома його нормально не годують, тому, виявляється, він вечорами він приходить до мами. Заявила, що я тільки витрачаю гроші, а сама безприданниця та приживалка.
Ми тоді сильно посварилися. Через деякий час свекруха прийшла просити вибачення. Мені було дуже неприємно, але, знаєте, її слова відкрили мені очі. Я по-іншому подивилася на своє становище. Я живу у квартирі чоловіка, не працюю. Він виплачує іпотеку і працює з ранку до вечора.
В мене навіть вищої освіти немає. Слова свекрухи ще довго звучали в мене в голові, я проплакала всю ніч. Згодом прийняла рішення – потрібно шукати роботу. Повернулася в університет. Багато чого змінилося в душі після тієї розмови, але відтоді свекруху мамою більше не називаю…
