Після 20 років важкого шлюбу з владним чоловіком, я нарешті вільна. Все проходило досить мирно, наскільки це було можливо в нашій ситуації. В нас двоє дітей-підлітків. Син вирішив жити із батьком, а дочка залишилася зі мною.
Перед тим як подати на розлучення, я почала листування з чоловіком. Це була дуже приємна людина, але зустрілися наживо ми вже після того, як я подала документи.
У нас швидко почалися відносини, які стрімко переросли в роман. Зрозуміло, ми цього не афішували. Моя дочка має непростий характер, як у батька. Подібно до нього, вона так само прагне тримати все під контролем, тому наше життя було не наймирнішим.
Проблема поведінки підлітків, звичайно, повсюдна, але з моєю дочкою все було трохи інакше. Крім неприємної поведінки, вона регулярно висувала претензії і завжди була чимось незадоволена.
Якось вона взяла без дозволу мій телефон і знайшла листування з чоловіком з Інтернету. Того ж дня вона вимагала, щоб я все розповіла її батькові. Я сказала «ні», на що вона почала кричати та влаштовувати істерики.
Так тривав не один день. Крики, засудження, вимоги, щоб я зізналася, адже «соромно батьку в очі дивитись» після такого обману. Через тиждень такого тиску я не витримала і розповіла про все чоловіку.
Той, звісно, не був радий, але з того часу ми практично не спілкуємось. Він не обговорює зі мною деталі розлучення. До того ж навіть не хотів розповідати, як справи у сина.
Зараз я дуже шкодую, що піддалася на маніпуляцію підлітка. Хоча в будь-якому випадку вона все одно розповіла батькові про мій роман. Своєму братові вона одразу все розповіла. Але він сприйняв все спокійно і без осуду.
Коли ж мій новий коханий дізнався про те, що відбувається в моїй сім’ї через наші стосунки, він вирішив піти. Йому не хотілося ставати частиною конфлікту. Тепер я сама. Жити із дочкою мені зараз дуже непросто.
Я не можу пробачити їй те, що вона втрутилася в моє особисте життя і шантажувала мене. Через неї і без того важке розлучення перетворилося у пекло та й зберегти стосунки з коханим чоловіком не вдалося.
Але з іншого боку вона ж лише дитина. Моя дитина. У ситуації, що склалася, є і моя вина. Розлучення батьків – це завжди стрес і мені зовсім не хочеться посилювати проблему. Що робити, я не знаю. Здається, я погана мати
