А батьки й подруги не могли змиритися з тим, що я так спокійно перенесла розрив…

Щодня я подовгу стояла біля плити, щоб потішити свого коханого смачною вечерею. Він завжди приходив в один і той самий час. Ми на кухні, вечеряли, а через кілька годин йшли спати.

Я ні про що не підозрювала, кохала його без пам’яті. Мріяла про те, щоб полетіти з ним у Париж, навіть гроші для цього збирала, але чоловік завжди знаходив привід відмовити. Я не знала, що робити.

Але життя саме розставило все на свої місця. Я дізналася, що в коханого є інша жінка. Точніше, наречена. Я  не стала влаштовувати сцен. Зібрала всі його речі і відправила поштою, а наступного дня прибирала у будинку.

Хотілося позбутися будь-якого нагадування про цю людину. Потім я пішла в салон краси і відвела душу. Потрібно було оновитися і зовні, і внутрішньо. Потім записалася на приватні уроки з французької.

З дитинства мріяла вивчити цю мову, та все руки не доходили. Вона давалася мені дуже легко. Я приходила додому після кожного заняття і повторювала пройдений матеріал. Французька приносила справжнє задоволення.

А батьки й подруги не могли змиритися з тим, що я так спокійно перенесла розрив. Мама намагалася поговорити по душах, хотіла, щоб я їй усе розповіла, а подружки радили сходити до психолога.

Він точно допоможе з усім розібратися. Але чи потрібно було з чимось розбиратися? Я нарешті почала жити так, як хотіла. Стосунки з тим чоловіком гальмували мій розвиток.

Тільки ось зрозуміти це я змогла лише тоді, коли позбулася їх. Проте найближчі люди відмовлялися в це вірити. Раз у раз ставили нетактовні запитання, лізли в особисте життя, але я все розуміла.

Ввічливо відмовлялася від будь-якої допомоги і продовжувала йти назустріч своїй мрії. Я робила успіхи у вивченні французької, почала частіше ходити в театри і філармонію та навіть записалася на йогу.

Я почала вбирати життя в усіх його проявах кожною клітинкою свого тіла. Не дивно, що на моєму шляху почали з’являтися дуже цікаві люди. Одного разу після театральної вистави познайомилася з вельми привабливим чоловіком.

Він був мало не на кожній виставі в місцевому театрі. Знає всіх акторів поіменно і дуже уважно вивчає тих, хто приходить на вистави. В мені він помітив щось незвичайне. І через кілька місяців нарешті наважився підійти.

Мені було приємно, що хтось оцінив мою любов до мистецтва. Зав’язалася розмова, яка плавно перетікла у спільну вечерю в ресторані неподалік. Наприкінці вечора він запитав, про що я мріє.

Не роздумуючи ні секунди, я розповіла про Париж. У відповідь він лише запропонував свою компанію під час подорожі. Я оторопіла. Ще ніколи не зустрічала таких цікавих чоловіків.

І вже тим більше мені невідомо, що таке чоловіча ініціативність. Я подумала, що втрачати все одно вже нічого і погодилася. Тоді я ще не знала, що ця зустріч була доленосною.

Дивно, але того ж вечора мені зателефонувала мама колишнього. Просила пробачити її сина, але мені це було нецікаво. Я вже купила квитки на літак і складала свою валізу.

You cannot copy content of this page