Насправді я дуже люблю готувати, зустрічати гостей і проводити з ними час. Тільки несподівані візити виводять мене з рівноваги. Чоловік каже, що справа в тому, що я дуже закрита і не вмію спілкуватися. А я думаю зовсім інакше.
Ми давно з чоловіком живемо окремо від батьків, у нас є п’ятирічна дочка. Її доводиться часто відводити до бабусі, так як я працюю, і чоловік теж. Шкода залишати дитя вдома, бабуся їй тільки рада.
Робота у мене складна, довелося заради більшої зарплати взяти на себе ряд обов’язків. Природно, додому я приходжу ледве жива. Тільки у вихідні є час на прибирання і іноді на догляд за собою.
Мій чоловік дуже товариська, а зі своєю ріднею він спілкується через день. Це здорово, тільки вони живуть неподалік і часто відвідують нас без попередження.
Що тут такого, адже ж рідні люди? Це все чудово, але коли є плани або банально хочеться полежати на дивані, несподівано лунає дзвінок у двері. Часто вони приходять зі своїми дітьми, приносять солодощі і засиджуються допізна.
Я не розумію, чому не можна поспілкуватися у них вдома, через це у мене з чоловіком виникають розбіжності. Він ніяк не хоче зрозуміти, що сил готувати і прибирати до приходу і після відходу гостей не вистачає.
Навіть якщо вони приходять не з порожніми руками, мені доводиться накривати на стіл і прибирати допізна. А чоловікові все як з гусака вода: поспілкувалися, і він решту часу відпочиває за комп’ютером.
Я не витримала, коли недавно вирішила лягти спати раніше, на годиннику десятій вечора. Тільки я зайшла в спальню, хтось подзвонив у двері: “Привіт, ми в гості”, – з посмішкою говорить сестра чоловіка, яка прийшла зі своїм хлопцем. Звичайно, я не заснула. Тихі посиденьки перетворилися в вечірку з музичним супроводом, сміхом і розбитими келихами.
Після того як перед роботою мені довелося прибрати сліди веселощів, ввечері чоловіка чекала серйозна розмова. Я висловила йому все, що думаю з цього приводу. Після чого в нашому домі було затишшя на тиждень.
Ну а напередодні Нового року родичі вирішили попередити, що всі вони зустрінуть Новий рік у нас вдома. Свекруха заявила, що чоловіка не можна позбавляти спілкування з рідними. І якщо мої батьки далеко, це не означає, що треба обмежувати чоловіка.
А хіба я проти спілкування? Нехай спілкуються у них вдома: у сестри, у мами. Чому у них не можна? Ця ситуація вибила мене з колії, і дуже засмучує те, що ніхто не цінує і не бачить тієї праці, якої мені вартують їх посиденьки у нас вдома.
Так що я вирішила, що треба святкувати на нейтральній території. Чоловікові сказала замовляти столик у кафе, і щоб суму чека порівну розділили між гостями. Новий рік – нові правила. Я більше не дам на собі їздити.
