Бувають такі діти. Точно вам говорю. Яких навіть дорогі подарунки не можуть зіпсувати. Ось дівчинка зі смішними рудими кісками такою і була, тато з мамою були підприємцями і доходи у них були цілком нічого. От і могли дозволити купувати доньці все, що їй хотілося.
А хотілося їй насправді лише кошеня чи цуценя. Так вона й казала. -Мамо, матуся. Ну будь ласка. Дуже тебе прошу.
Мати була проти. Її сестра, яка працювала педіатром, рекомендувала – жодних котів чи собак. Справа в тому, що мала алергію. А на що невідомо. Численні перевірки нічого не виявили. А тому побоювалися всього, що тільки можна.
Коротше. Як ви вже напевно зрозуміли, життя у дівчинки було не цукор. Обмежували її у всьому, що могло викликати алергічну реакцію.
Але ж Новий рік не можуть скасувати навіть тато та мама. А тому вони завжди готувалися до нього ґрунтовно. Ставили довгий стіл у залі. І запрошували родичів, друзів та знайомих. Загалом, компанія була старою і всі були добре знайомі один з одним.
Гості збиралися приблизно за годину до дванадцятої і ходили великим домом. Відпочивали на терасі та пили коктейлі. А без десяти вони сідали за стіл і проводжали старий рік.
З дітей була лише руда мала, донька господарів. Всі інші залишали дітей із бабусями та дідусями, щоб відпочити спокійно.Ось і цього разу. Тато подарував рудій малечі новий комп’ютер, а мама.
Ну та, як завжди, відзначилася. Вона подарувала новий телефон. Дуже дорогий, останній моделі. І всі гості ахали і охали, кажучи доньці про те, які у неї добрі та дбайливі батьки.
Дівчинка дивилася на вже злегка напідпитку компанію, зовсім спокійними очима і дуже тепло дякувала маму і татові. Потім відклавши убік новий ноутбук та телефон, сіла на диван і стала грати зі своєю старою лялькою.
-Яка у вас дочка. Не по роках серйозна та доросла. Сказала мамі гостя, що сиділа від неї праворуч. Та з гордістю подивилася на доньку і почала розповідати про її досягнення.
Тато сидів за столом і копирсався виделкою в салаті. Він був похмурий. Він дивився на доньку, і серце його стискалося. Її сумні очі не давали йому спокою. Він так просидів ще хвилин десять, а потім.
Потім підвівся і надів куртку пішов до виходу: -Ти Куди зібрався, здивувалася дружина. Гості за столом.
-Все нормально, відповів чоловік. Мені провітритися треба. І вийшов, грюкнувши дверима.
– Нічого страшного. Він подихати повітрям просто вийшов. Лікар йому так радить. Зараз повернеться.
Сестра – педіатр уважно подивилася на неї та нічого не сказала. Але всім іншим пояснення сподобалося, і гуляння продовжилося. А за десять хвилин двері відчинилися і повернувся тато. Він тримав праву руку за спиною.
Всі гості замовкли і дивилися на його розчервоніле обличчя. -Ну ось. Зніяковівши, сказав тато. Хтось їх виніс під сходи. Прямо на Новий рік. Негідники. Я як їх побачив, одразу про тебе подумав, сказав він доньці. І та, відірвавши очі від ляльки, подивилася на нього.
Тато вийняв руку з-за спини і простяг дівчинці коробку з-під туфель. Потім нахилив її трохи вниз і всім стало видно, що в коробці копошаться два малюки. Чорне кошеня і маленький незрозумілий колір щеня. Мама скрикнула і сплеснула руками. По ряду гостей промайнув подих здивування.
Маленька дівчинка зі смішними рудими кісками, схопилася з дивана і впустивши ляльку кинулась до тата. Вона вихопила з коробки пухнастого і кудлатого малюка. Донька плакала і сміялася водночас. Вона притискала до себе цуценя та кошеня і цілувала їх.
-Таточка, татко! Кричала вона крізь сльози. Ти найкращий на світі. За столом почалося пожвавлення. Гості вставали і підходячи до малечі та гладили її вихованців.
-Господи. Ну яка ж хороша дитина у вас росте. Не те, що мої бовдури.
А мама, розлючено сказала татові: -Ну? І що тепер буде? У неї – алергія. -Нічого страшного, втрутилася зестра-педіатр. По-перше, невідомо на що, а по-друге, випишу вам таблетки.
Мама невдоволено хмикнула в її бік і тоді. Тоді тато голосно відповів мамі: -Нічого. Любов сильніша за будь-яку алергію.
