Двох дітей виростили ми з чоловіком. Шість років я вже без нього. Жив би він, навряд чи виникла б ця проблема… Одружився син у 37, взяв жінку з двома дітьми. Я проти була: зі своїми непросто, а тут двоє чужих.
Але він мене не слухав, мовляв, йому жити – йому й вирішувати. Але жив-то до шлюбу він зі мною. І надумав привести жінку з її синами в мою квартиру. Вона теж без свого житла.
Скажу відразу, що, коли донька Надя вийшла заміж, ми з чоловіком і сватами купили молодим квартиру, діти теж узяли участь у купівлі. І зараз мені допомагають часто. Та й я зі свахою по черзі доглядаємо онуку.
Ми забираємо її після школи, водимо в художню школу і на танці… Вмовляв мене син не раз. Начебто мені стане веселіше, коли житимемо великою родиною. Не було, не було – і підвалили веселощі.
Та й не вірила я, що ця жінка має щирі почуття до мого сина. Сказала, що хочу спокою, поживу сама, а їм порадила купити квартиру в кредит, адже говорили, що в кожного є заощадження, яких вистачить.
Але вони відмовлялися. Зняли двушку з тих, що подешевше. Обраниця сина мотивувала небажання придбати житло в кредит тим, що не хоче ділити його при розлученні, якого вона нібито побоюється.
Звісно, я не подала виду, що не повірила такому поясненню, але до себе так і не пустила. Синові ж через кілька днів зателефонувала і сказала, що не вірю в правдивість його дружину і щоб вони не мріяли про мою квартиру.
А то взагалі можу влаштувати так, що їхньої ноги в мене не буде. Після тієї розмови ні я до них, ні вони до мене кілька місяців не показувалися, але зідзвонювалися, не більше того.
А до Нового року вони знову стали приходити, частування приносили. Ми часто у вихідні та свята влаштовуємо сімейний обід. Збираємося то в мене, то у сватів. Онука й сини невістки майже одразу знайшли спільну мову. І добре.
Їм-то ділити нічого… А то раптом невістка попросила дозволу сфотографувати план моєї квартири. Коли я запитала навіщо, вона відповіла, ніби для складання кошторису – начебто хочуть ремонт тут зробити.
Я ж не заїкалася про ремонт, нічого не просила… Вирішила розібратися, що до чого. І син, ховаючи очі, сказав, що раз у його сестри є квартира, то моя має відійти до нього. Сказати, що мене шокувала така відповідь, – нічого не сказати.
Я, зібравши все своє терпіння, попросила їх більше не повертатися до цієї теми. Минуло кілька днів, і син з’явився з майстрами. Тут уже я не витримала і розповіла все дочці.
Вона зателефонувала братові, повідомила, що не відмовиться від своєї частки, а це означає, що спадкоємців буде двоє, але до того часу як пішки до неба. Тому краще закатати губу, купити квартиру в кредит.
Нехай виплачують поступово і залишать мене в спокої. І так, вони купили квартиру. І після тієї розмови не приходять і не телефонують. Образилися… Але хіба я не права?
