Як часто ви переглядаєте старі, паперові фотографії свого дитинства? У мене ось був такий період. Я розглядала своїх батьків, дядьків, тіток, поїздки на море та інші пам’ятні події. І мене завжди вражав один факт. Наскільки люди тоді виглядали старшими. Ось, наприклад, моя мама.
Зараз мені вже за 50 років, і я дивлюся на її зображення, коли і їй було приблизно стільки ж. Нас складно було б назвати ровесницями, правда. Цьому, звісно, є логічне пояснення. Батьки тоді жили в невеликому селі, багато працювали, я я все життя прожила в місті, сиділа в офісі бухгалтеркою.
До того ж я намагалася ніколи не переробляти, стежила і продовжую стежити за собою. Спортзал, косметологічні процедури, йога. І це дає свої плоди. Видно, можна сказати, неозброєним поглядом. Ну і ставлення до життя, напевно, теж має свою вагу.
Пам’ятаєте, як раніше нам забороняли викидати залишки їжі, а речі не викидалися, поки не зносяться до дірок? Зараз вважається нормальним змінювати гардероб мало не раз на рік. Більшість одягу, який навіть не встиг пом’ятися, викидають просто через те, що це виходить з моди.
Звісно, щось дороге і якісне викидати шкода, але здебільшого – на звалище. Так зараз влаштований світ. Ось і мій черговий шлюб теж опинився на звалищі. Мама з татом жили разом до самого кінця. Ц них були сварки. Доходило навіть до того, що батько йшов на кілька тижнів жити до друга.
Настільки була напружена ситуація в якийсь момент, але вони завжди мирилися, знаходили точки дотику, і все поверталося на круги своя. А я ось тричі виходила заміж і щоразу, розлучаючись, дивувалася: як мало сучасним сім’ям потрібно, для того щоб розвалитися.
Перший раз, по молодості, причиною була банальна зрада. Ну зрозуміло. Нічого нового, ситуація, знайома багатьом. Другий шлюб розпався через гроші. Ми не могли встигати одне за одним, а якби мій колишній і захотів, я була не готова чекати його з відряджень і варити борщі одна.
На той момент у нас уже була дитина, але наш добувач усе ніяк не міг зловити “того самого мамонта”. Ось, а третій шлюб пішов прахом 5 років тому. Для мене це було як грім серед ясного неба, але ініціатором став чоловік, який віддав перевагу свій колезі і давній знайомій.
Відтоді я якось більше не залежу від чоловіків. Мені жити самій набагато цікавіше. Син давно одружився і почувається чудово. Ми іноді спілкуємося телефоном, тож я не почуваюся самотньою або покинутою. Крім роботи в мене ще повно різних захоплень: подорожі, танці, кіно.
Якщо крутитися там, де тобі добре, про стосунки якось і не хочеться думати. Та й заради чого? А тут якось моя подруга зголосилася сама знайти мені нового чоловіка. І не кого попало, а чоловіка мрії. Все при ньому: гарний, з благородною сивиною, високий, добре заробляє і без шкідливих звичок.
На додачу до всього молодший за мене на три роки. Вдівець. Ну й добре, мені-то що? Але подруга все не вгамовувалася. Сходи, каже, з ним на побачення. Мовляв, ми підходимо одне одному. Єдиною проблемою, як мені тоді здавалося, була його пристрасть до заміського життя й активного спорту.
У нього був великий двоповерховий будинок, набагато більший за мою двушку в центрі, а ще йому подобалися лижі, ковзани, футбол. Загалом, чоловічі види спорту. Що мене, насправді, не дуже-то приваблювало, але й не відвертало. Ну є у людини свої хобі, і чудово.
Тільки мене на таке нічим не заманиш. Я тендітна, знаєте. Так чи інакше, прожужжавши мені всі вуха своїми вигадками, моя приятелька вмовила мене зустрітися з цим таємничим незнайомцем. У той період у мене було вже все розплановано, тож на моральну підготовку пішло кілька тижнів.
Треба було підбити річні звіти, утрясти ще деякі справи. Ну і я не хотіла жертвувати своїми захопленнями, тож так, трохи часу все-таки минуло. А, втім, яка різниця? Чоловік може і почекати заради такого приводу. Наша зустріч відбулася в одному невеликому і затишному ресторанчику.
Не подумайте, я не з тих, хто вимагає від партнера постійних залицянь і подачок. Це він наполіг, до того ж я одразу сказала, що свою частину оплачу сама і щоб з його боку не було жодних заперечень. Він погодився, тож вечір обіцяв нам чудове невимушене спілкування двох зрілих, успішних людей.
Коли нам принесли другу страву, я вже почувалася повністю у своїй тарілці. Обожнюю людей, які вміють балансувати в діалозі, з одного боку, особливо не церемонячись, але водночас не йдучи у відверте панібратство. Де треба, можна пожартувати, а іноді можна і промовчати.
Кавалер усе це вмів, і в ньому прямо відчувався живий інтерес до мого життя, до моєї персони. І я відповідала тим самим: розповідала про своє минуле, особливо нічого не приховуючи. Під кінець вечора я, задоволена і весела, відверто запитала, а яким він бачить наш союз.
І він відповів, цілком чесно і відкрито. Оскільки в нього за містом невелике господарство, є живність і город, його дні з коханою жінкою мають бути дуже насиченими. Підйом із самого ранку. Потім робота по дому. Догляд за тваринами і майбутнім урожаєм. Неспішно, без фанатизму.
Але щоб до самого обіду. Потім невелика перерва і далі працювати – все як у наших предків. Вони роботи не боялися і жили по сто років. Знаєте, я, напевно, погана актриса. Бо через секунду мій новоявлений кавалер навіть сам змінився в обличчі, побачивши мою реакцію.
Я такого не очікувала, зізнаюся. Чоловік при грошах, одягнений зі смаком, а хоче зі своєї жінки зробити кріпачку? Ось це поворот. Таксі я викликала собі сама, через 15 хвилин прісної бесіди ні про що. Ось настільки я була приголомшена. Наступного дня моя подруга дізналася багато нового про себе.
Стрільба очима і спілкування ні про що з чоловіком у ресторані – це добре, але не варто забувати, навіщо все це потрібно. Дайте зрозуміти своєму обранцеві, що ви від нього чекаєте. І тоді і його, і ваш дорогоцінний час не буде витрачено даремно, а це в наші дні буває дуже важливо.
