Мама щовечора перед сном читала Тані книжку про те, як одна сім’я усиновила дівчинку.
Тані дуже подобалося, як ця дівчинка раділа новим сукням та іграшкам.
— Мамочко, як же добре, що у дівчинки з книжки тепер є мама й тато, правда? Мені так подобається, як їй купили цукерки, а вона вночі не втрималася й пішла на кухню взяти ще.
А її нова мама це побачила, але не сварила її — яка ж вона хороша мама. Прочитай мені ще цю главу, — просила маму Таня, і сама шукала в книжці потрібну сторінку.
— А якби ти раптом дізналася, що у тебе не рідна мама, хоча й дуже добра, ти б її не перестала любити? — якось зовсім несподівано запитала Таню мама.
— Прямо як у книжці? — захоплено запитала дівчинка.
— Ну так, як у книжці, — сказала мама, — ти б почала ставитися до неї гірше, чи ні?
— Звичайно, не перестала б любити, ти моя най-найулюбленіша, мені не потрібна якась інша мама! — обійняла її Таня, а мама міцно притиснула її до себе й поцілувала.
— Ти моє сонечко, я просто так тебе запитала, бо ми читали таку книжку…
Таке запитання мама їй задавала не вперше, і Таня завжди сміялася.
— Мамо, ну ти як маленька, більше так не кажи, тільки ти моя мамочка, так?
— Ну звичайно, звичайно, — мама обіймала Таню, — я просто пожартувала, вибач мені.
Таня пробачала матусі, вона дуже її любила.
І тата любила, він називав її Тетянкою й балував. Завжди купував їй і мамі гостинці та подаруночки.
Батьки Тані одружилися вже в зрілому віці: мамі було сорок, а татові — сорок п’ять, коли вона народилася.
Але Таня зовсім не вважала їх старими.
Мама у неї дуже струнка, витончена, і в неї розкішне хвилясте волосся до плечей. А тато — спортивний і дуже добрий. І ніхто навіть не здогадується, що у тата протез стопи.
Ще давно, до її народження, він потрапив у аварію, і татові затиснуло ногу. І тому він довго не одружувався, переживав, що він такий.
— А потім нас з ним познайомила твоя тітка Неля, і ми з татом через місяць одружилися, так сильно один одному сподобалися.
Мама вже багато разів розповідала Тані все це, але Таня могла слухати це знову і знову.
— Ну, мамочко, розкажи, як я народилася? — просила Таня, хоча знала цю історію напам’ять.
— Та дуже просто: тітка Неля тоді посварилася зі своїм чоловіком, дядьком Федором, і сусід по будинку Микола допомагав їй полагодити кран. А я приїхала до неї в гості, і тітка Неля каже:
— Подивися, який у мене хороший сусід, вправний, добрий, ніколи не відмовить у допомозі. І куди ж жінки дивляться, такий чоловік — і самотній, це просто якась ганьба!
Потім, через пару днів, до тітки Нелі повернувся чоловік. Вони з дядьком Федором то сварилися, то мирилися. Ну і ми вчотирьох поїхали кататися на човнах, завітали до кафе. І так здружилися, що від сестри я привезла собі чоловіка, — сміялася мама.
— А потім ви одружилися, а тітка Неля з дядьком Федором помирилися. І раптом виявилося, що й ти, і твоя сестра Неля — ви обидві чекали на дитину, правда, мамо? — радісно продовжила Таня, бо знала це все напам’ять.
— А тебе навіть у декрет не хотіли відпускати, бо живіт був непомітний, ти ж худенька, правда, мамо?
У тітки Нелі народився Толік повненьким, а я теж була худенькою. А у тебе не було молока, тому тітка Неля мене теж годувала. І ми з Толіком не тільки двоюрідні брат і сестра, але й молочні, а тітка Неля — моя молочна мама, — випалювала напам’ять Таня.
– Так і було, — посміхалася мама й обіймала її.— А як ти все запам’ятала?
– Мамо, а як же класно, що ми з Толіком народилися майже в один день, правда? Шкода, що не в один і той самий, тоді б ми разом святкували день народження…
Тітці Нелі, щоправда, не пощастило: вона з дядьком Федором все-таки розлучилася, коли Толіку було дванадцять. Але тітка Неля дуже товариська, і незабаром вона вийшла заміж за дядька Аркадія — дуже вдало, з ним вона тепер ніколи не свариться.
Взагалі Тані її тітонька завжди дуже подобалася: вона молода, на десять років молодша за маму, весела, жвава і ніколи не сумує.
Таня любила їздити до них у гості, тітонька пекла повітряні пиріжки з різними начинками. А сама вона завжди була дуже модною: волосся зачесане у високий пучок, а пухкі губи покриті ніжно-рожевою помадою з блискітками.
— Фаїно, ну чому ти така нудна? Давай я тебе модно зачешу, одягни ось цю кофтинку, твоєму Миколі це дуже сподобається, — говорила мамі тітка Неля.
Але тато й так любив маму, йому подобався її скромний і елегантний стиль.
А Таня намагалася брати приклад з тітки Нелі.
Навіть волосся почала так само зачісувати вгору. І одного разу новий чоловік тітки, дядько Аркадій, навіть сказав:
— Ну й Таня, ну й красуня, ти схожа на тата, а значить, ти будеш дуже-дуже щаслива. Але ще ти дуже схожа на… свою тітку Нелю. От якби я не знав, що ти донька Фаїни, то вирішив би, що Неля — твоя мама!
Усі розсміялися, а матуся Тані одразу ж почала швидко говорити:
— Ну а що тут дивного, буває, що племінниця схожа на свою тітку. Тим більше, що Неля — її годувальниця, вона вигодувала Таню, без жодної хімії, адже у мене молока зовсім не було…
Мама раптово замовкла, і Тані чомусь стало її шкода. А тітка Неля підійшла й весело обійняла маму й Таню:
— Ну що ви, мої дівчатка, такі сумні? Подивіться, яка чудова погода, давайте складемо в кошик пиріжки, чай у термосі й підемо гуляти в ліс, там бачили білочок. А на лузі біля ставка бувають лелеки, підемо?
І всі почали збиратися, але у мами було таке обличчя, як тоді, коли вона раніше запитувала Таню:
«А якби ти раптом дізналася, що у тебе не рідна мама, хоча й дуже добра, ти б її не перестала любити?»
Тому Таня підійшла до неї й обійняла її,
— Мамочко, я вас з татом дуже-дуже люблю, ти найкраща й найкрасивіша, красивіша за всіх, навіть красивіша за тітку Нелю, — шепотіла їй Таня й бачила, як мама вже посміхається й відповідає їй:
– Та що ти, донечко, все гаразд, і я теж тебе дуже люблю…
*******
Минуло багато часу, і тепер мама з татом Тані вже стали дідусем і бабусею.
Сама Тетяна вийшла заміж і народила їм онука та онучку.
Софія дуже схожа на бабусю Фаїну, така ж тендітна й ніжна. Дивлячись на маму й свою доньку Софію, Таня більше ніколи не згадує ті дивні мамині запитання.
З віком у Тані в голові з’явилися якісь зовсім немислимі версії, але вона вирішила, що ніколи не буде її розпитувати.
Тетяна просто дуже сильно любить і свою вже немолоду матусю, і свого тата, і доньку Софію, і сина Едіка, і чоловіка Костю, і двоюрідного брата Анатолія, і, звичайно ж, свою маму Нелю, яка годувала.
А може, й не тільки вона її годувала, а і … Але це лише припущення Тані…
