На два тижні вирушили з чоловіком на дачу, а невістку з сином залишили в квартирі. У своєму будинку вони нарешті затіяли ремонт, найняли робітників, а самі переїхали поки пожити до нас.
Але коли ми повернулися додому і зайшли в квартиру, я відразу зрозуміла, що щось тут не так. Скрізь якось порожньо куди не подивися. А невістка посміхається на всі зуби і сяє, як мідний гріш. Запитує, мовляв, нічого я не помічаю.
«Викинула я весь ваш мотлох, який тут роками накопичувався і пил збирав. Цілих 30 пакетів винесла, уявляєте? Зате тепер тут чистота і порядок, навіть дихається вільно», – протараторіла невістка. А я ледь не розридалася.
Вищерблені тарілки і старі сервізи, старенькі каструльки і всілякі баночки, мішечки з чаєм і навіть красива люстра, хоч і з тріснутим плафоном – все зникло. Не стало і прихватки для гарячого посуду. Так, вона з дірками, але її син подарував з першої зарплати.
Зникла і підшивка журналів” Здоров’я, ще хто знає за який рік … Олена навіть на антресолі залізла і викинула абсолютно все. Навіть шкільні зошити і дитячі іграшки сина.
Я ніяк не могла заспокоїтися. Чоловік втішав, що потрібно поставитися до цього філософськи. Мовляв, може воно й на краще, що стільки місця звільнилося. Але це для невістки – мотлох, а для мене цінні речі. І навіть ті сервізи я з мамою купувала ще перед весіллям. Так, вони старі, але дорогі серцю.
«Я Галині Степанівні вже давно пропонувала зробити генеральне прибирання. Давно говорила викинути все це сміття, пакети зі старими ганчірками, якісь флакони і коробочки, розвалені табуретки, рулони шпалер, протерті рушники та тріснутий посуд. Ми їй стільки нового надарували! Тільки бери і користуйся », – захищається Олена.
А починаємо прибирати, так я складаю речі в пакет, а вона дістає їх і заново розставляє, мовляв, стануть в нагоді ще. В цей же раз все вдало вийшло – відправили свекруху на дачу, а самі з чоловіком взялися за прибирання. Тиждень спину не розгинали, щоб все вичистити, вимити і випрати. А у відповідь ніякої подяки.
