Я вже давно не молода, от і здоров’я вже підводить. Все частіше і частіше потрапляю в лікарні. От і цей раз не став виключенням. Старша дочка мене відвезла в клініку, а молодша кілька разів дзвонила та одного разу відвідала.
Я знаю, що мої дочки черстві і не люблять мене, а от до моєї лікарняної сусідки постійно хтось приходив. Онуки забігали, син приносив смачні та корисні продукти. Невістки відвідували і намагалися розвеселити її.
Я ж дивилася це все і мовчки заздрила. Ось що таке по-справжньому любляча та турботлива родина, не те що мої невдячні доньки! Старша дочка має двох маленьких дітей. Каже, що залишити їх нема на кого, адже чоловік працює.
І все ж таки вона примудрилася переговорити з усіма потрібними лікарями і взяти їх номери телефонів. Вона мене не відвідувала, але як потім виявилося, переконалася, щоб в мене все було. Молодша дзвонила, хоч у неї багато роботи.
Вона також забігла і залишила мені грошей, щоб я могла собі купити щось у магазині. До речі, у лікарні була непогана їдальня, де смачно готували. Грошей вистачало практично на будь-які страви.
Завдяки цьому я весь час харчувалася чудово. Але мені хотілося, щоб доньки приходили до мене, гуляли зі мною, бо навіщо тоді я взагалі дочок виховувала. Несправедливо, що до інших діти ходять, а до мене ні.
Хтось скаже що діти не слуги. Адже ми даємо їм життя і тому маємо право на них розраховувати. Невже так важко знайти кілька годин для мене? Я все ж таки витратила купу сил на дочок, то ж вони мені винні…
