Сім’я Олі і Василя накопичила грошей і зібралася міняти свою хрущовку на щось пристойне. У передчутті Оля купила кішечку Грету, породисту блондинку з родоводом, що йде вглиб століть.
Щоб як у людей – спочатку кішечка, потім самі. За півроку, що пішли на пошуки відповідного варіанту та ремонт, з’ясувалося, аристократична зовнішність супроводжується на диво мерзенним істеричним характером.
Косий погляд у свій бік Грета показувала як особисту образу і мстилася відчайдушно в кросівки. Але ж не викинеш, ні в якому разі. Я про Грету, не про взуття.
Настав день переїзду. Завантажили, поїхали, вивантажили. Оля відімкнула замки і випустила з переноски Грету. Грета заходити до нової квартири відмовилася. Навідріз.
Та що за кішка така – сказав Василь, і запхнув її до передпокою. Грета побігла назад. Не звикла ще, нехай походить, подивиться, сказав Василь, повторив спробу і зачинив двері.
Не допомогло, Грета з диким мявом рвалася назовні, двері здригалися. Оля сказала, раз кішечка відчула недобре, то вона, Оля, в цю квартиру ні ногою, ні за що ніколи.
І заридала. Вантажники сказали (в перекладі на літературний), все це дуже мило, але ми, четверо красенів-чоловіків у розквіті сил, не можемо залежати від чокнутої кішки та забобонної баби, або заносимо ваше величезне піаніно, або на своєму горбу потягнете.
Так, сказав Василь громовим голосом, перекривши крики Грети, ридання дружини та нарікання вантажників, Грета! заткнися! Тома! замовкни! мужики! якщо за годину не повернуся, вільні!
Утихомирив вантажників матеріально і поскакав униз сходами. Година минула нервово, звільнена Грета намстила на сусідський килимок, Оля схлипувала, вантажники матюкалися, обстановка розпалювалася.
Але тут з’явився Василь. З котом сумнівного вигляду та відповідного запаху. Кіт не випендрювався, пройшов по всіх кімнатах, обнюхав кути, повернувся до передпокою, сів і чемно сказав мурррр.
Ось так, сказав Василь, давайте, мужики, заносите, Томо, простеж, а я поверну бомжа на рідний смітник, я миттю.
-Василь, -сказала Оля, шмигнувши червоним носом,- ти байдужа колода і садист, правильно мене мама попереджала, котик нас врятував, а ти на смітник?!
Іди сюди, бідолашний мій, хороший мій, зараз вимиємо тебе, нагодуємо, тебе як звати? Грета, вгамуйся! Василь, не стій із відкритим ротом! Томас житиме з нами!
