– І що, ось так? – обурювалася Вероніка Данилівна. – Вона просто зачинила перед твоїм носом двері, коли ти до неї прийшов нагадати про її зобов’язання?
– Так, мамо! Вона навіть відповідати мені нічого не стала, після того, як я їй нагадав про її обіцянки! А там ще й чоловік її новий був удома, я спочатку хотів довести її, стояти дзвонити в квартиру, а потім вирішив не ризикувати так! Хіба мало що б він зі мною зробив потім…
– А що б він із тобою зробив, Дімо? Якби він хоч пальцем тебе зачепив, я б цю “шафу” по судах би затягала, а потім ми б разом із твоїм дядьком його б вивезли куди-небудь! Буде ще хтось тебе ображати! Ага! Зараз ось! – обурювалася жінка.
– Та заспокойся ти, мамусю! Зі мною ж усе добре! Не треба так переживати, а то тиск підніметься знову! – намагався заспокоїти Дмитро свою маму.
– Та він і так уже піднявся, синку! І так! Я-то думала, що одразу після Нового року поїду відпочивати в теплі країни, а ця змія взяла і розлучилася з тобою! А це ви мені обіцяли, що оплатите мені все! Точніше, вона оплатить! Тепер треба це все якось витрусити з неї! Навіть якщо я нікуди не поїду, то нехай хоча б грошима віддасть! Двісті п’ятдесят тисяч, знаєш, на дорозі не валяються!
– Та все я розумію! Але що мені тепер робити, якщо вона навіть розмовляти зі мною не хоче більше? – з деяким відчаєм запитав Діма.
– Треба було взагалі, просто номер у готелі зняти і там із Юлею зустрітися, а не додому її приводити, де Настя нас застукала… Зараз би і жив із нею, і не було б цього мозкоклюйства постійного! І ти б у відпустку полетіла без перешкод…
– Згодна з тобою… – задумливо підтримала вона сина. – Ти тут зглупив, не сперечаюся! Зараз би продовжував жити як у Христа за пазухою! А привів додому цю потаскану дівку…
– Вона не така!!! – мало не закричав Діма на матір. – Я люблю її! І з нею я буду набагато щасливішим, ніж із Настею!
– Не сперечаюся, любий! Не сперечаюся! – відповіла миролюбно Вероніка Данилівна. – Тільки от без квартири, машини, грошей, і всього іншого, що можна було отримати від твоєї колишньої дружини! Якщо наступного разу захочеш комусь такому вигідному для всієї нашої сім’ї зраджувати, ти в мене пораду запитай!
Я тобі вже розповім, як і що треба зробити! Але це я не про цю жебрачку-Юлю твою кажу! У неї, крім її нагуляної дитини, нічого й немає! – фиркнула вона.
– Я його усиновлю! Ми з нею це вже обговорили! – гордо сказав він матері, показуючи тим самим, що йому син його нової жінки до душі.
– Що?! Що ти зробиш?! – злякалася, здивувалася і була просто шокована Вероніка Данилівна такою заявою, такою новиною, яка порушувала всі її подальші плани на сина.
– Усиновлю її сина! Хлопчику потрібен батько! Звісно, після нашого весілля! – відповів Діма.
– Ти в жодному разі з нею не одружишся! Я тобі цього не дозволю! Тобі треба знайти нову дружину, щоб у неї так само, як і у твоєї колишньої, була повна забезпеченість! А інакше, як ти збираєшся жити далі? Де?
– Взагалі-то я думав, що ми з Юлею у тебе тут жити будемо… – відповів Діма, хоча сам уже зрозумів, що такого не буде.
– Та ні за що на світі!!! – закричала Вероніка Данилівна. – Я тебе-то тут терплю тільки тому, що ти мій син, та й то, моє терпіння закінчується! А якщо ти ще цю підстилку сюди приведеш із її нащадком… Ні! Нізащо!!!
– Але, мамо! Я ж її кохаю! – продовжував твердити їй син. – Вона та, з ким я…
– Та будь вона хоч долею тобі призначена, мені на це абсолютно плювати! Тобі треба знайти заможну жінку, зачарувати її, одружитися, а потім, коли в нас із тобою буде забезпечене подальше життя, спи з ким тільки забажаєш!
Але я не дам тобі одружитися з цією Юлею і зіпсувати всі мої плани! Ти мене зрозумів?!
Діма мовчки слухав матір, опустивши очі в підлогу. Він не знав, що їй відповісти. Хотів він одного, але не послухатися улюблену матір було дуже страшно, вона ж могла його вигнати з дому. А зараз у нього немає ні роботи, ні грошей на оренду квартири і навіть на проживання. А все через те, що працював він на свою колишню дружину.
Природно, коли Настя застукала його у своєму ліжку з іншою жінкою, вона не тільки розлучилася з ним, позбавила всіх благ, а ще й звільнила з роботи. Навіщо їй зайве нагадування про таку мерзенну людину і її вчинки?
– Мамо, ось чому ти постійно змушуєш мене чинити так, як хочеш ти? Чому не даєш мені просто бути щасливим? Чому…
– Ти, знаєш, теж не подаруночок! Ти забрав у мене все моє життя, тому що воно було витрачено на тебе! Я не змогла після твого появлення ні чоловіка собі нормального знайти, щоб він мене з тобою утримував, нічого! А тепер ти мені повинен за все це відплатити, любий!
Та відплатити по повній, щоб я більше ніколи не шкодувала про те, що не викинула тебе ще тоді, коли ти тільки з’явився на світ! – уперше так прямолінійно відповіла Вероніка Данилівна синові.
– Зачекай! Так ти мене в усьому звинувачуєш?! – не повірив він своїм вухам. – Ти ж сама зрадила свого чоловіка, який за це тебе і кинув! Ти сама не змогла побудувати своє правильне життя, а звинувачуєш у всьому тепер мене?!
Та якби ти сама тоді, як мені бабуся розповідала, не зізналася йому в усьому, то все було б добре! Усе було б у шоколаді не тільки в тебе, а й у мене!
– Так ось зараз твоя черга добувати для нас ці шоколадки! Спочатку ти підеш до своєї колишньої і витрусиш з неї все, що вона нам винна! А потім…
– Не піду! Я не збираюся…там її новий чоловік.
– Ні, ти підеш!!! – закричала вона. – А якщо так його боїшся і не віриш мені, що для нього це потім погано відгукнеться, то знайди спосіб із ним не зустрічатися! Але ти зробиш усе, що я тобі сказала! Інакше можеш шукати собі новий дім і утримання, яке отримуєш у мене зараз! Хоч я тебе і люблю, всіх за тебе порву, але зроблю це, не моргнувши й оком! За все треба платити! Ти мене зрозумів?! – все більше і більше лютувала жінка.
А Діма, почувши підказку, як йому можна поговорити з колишньою дружиною на більш-менш безпечній для нього території, почав уже продумувати план, де і як із нею зустрітися, щоб поговорити.
Він не хотів із нею бачитися, йому було соромно, але ще більше він не хотів опинитися на вулиці. Його Юля б за таке теж його кинула. Адже вона сподівалася вже, що зможе переїхати жити до Дмитра разом зі своїм сином і більше не треба було б винаймати квартиру, і спати з Дмитром мало не на очах у дитини. А у Вероніки Данилівни трикімнатна квартира. Усім же місця вистачить, так думала Юлія.
Тільки от, як виявилося, мати Діми не була з цим згодна. Вона не хотіла, щоб її рідний син жив із нею, не кажучи вже про те, що він приведе до неї в дім якусь жінку, що гуляє, з дитиною.
Але у Діми все одно не було іншого виходу. І для початку йому треба розібратися зі своєю колишньою, перш ніж далі намагатися влаштувати вигідно своє життя, нехай і не з заможною дружиною, але з жінкою, яку він кохає, незважаючи ні на що, і, бажано, у квартирі матері.
Але до цього йому ще треба було прийти, почавши виконувати першорядні вимоги Вероніки Данилівни. Треба приспати її пильність, щоб вона стала хоч трохи добрішою до нього. Хоч він і знав, що вона його любить. Але якоюсь своєю дивною материнською любов’ю.
Ось він і вирішив, раз додому до Насті він тепер прийти не міг, знав, що в неї там тепер живе новий чоловік, який, до речі, вже давно почав залицятися до його дружини, коли вони ще були одружені. Тільки ось Настя не піддавалася на це все, тому що в неї був чоловік і вона була йому вірна.
А тут Діма добряче наломав дрів, і вона почала відповідати взаємністю тому чоловікові. Не відразу, звісно, осад від вчинку чоловіка досі їй не давав повністю відкритися. Але в них почало щось виходити, і тепер вони жили в його квартирі, а свою Настя почала здавати.
Але Діма знав, де саме живе його колишня дружина, він кілька разів уже після розлучення простежив за нею.
Раз він не міг прийти й поговорити з нею вдома, де вона зараз жила, Діма вирішив підстерегти її рано вранці біля під’їзду, сподіваючись на те, що вона поїде на роботу, у свій магазин, на своїй машині, а не, як зазвичай, коли її підвозив той чоловік.
І сталося диво! Уперше надії Діми були почуті, і все було саме так, як він того хотів. Настя вийшла з під’їзду одна і попрямувала до своєї машини, вона була припаркована трохи далі під’їзду, тому їй трохи треба було до неї пройтися. А для Діми це чудовий спосіб поговорити з колишньою дружиною.
– Настю! – окликнув він її. – Настю!
Дівчина обернулася на поклик.
– Знову ти! – невдоволено закотила очі Анастасія, побачивши свого колишнього чоловіка, який зрадив її довіру.
– Та я! І тобі: привіт, до речі!
– Що потрібно? Знову прийшов щось випрошувати?
– Чому, відразу “випрошувати”? Хіба я не можу…
– Ні, Дімо! Не можеш! – перебила невдоволено його Настя. – Після нашого розлучення, після того, як ти мені зрадив із тією бабою, ти тільки й робиш, що мене про щось просиш! Щось вимагаєш! Тільки з якого переляку, цього я взагалі не розумію!
– А що я в тебе просив? – не зрозумів Діма докору колишньої дружини, яка так само до нього ставилася погано, але вже більш-менш відійшла подумки від його зради, вже менше його ненавиділа, скоріше він Насті був уже байдужий, а ще гидкий.
– Що просив? Ну, давай згадаємо! – усміхнулася Анастасія, так само продовжуючи йти до своєї машини. – Ти просив, щоб я допомогла твоєму дядькові з бухгалтерією, ти просив, щоб я позичила тобі твою стару машину, до речі, я її продала вже! А ще…
– Як продала? – жахнувся Діма від цієї новини.
– Та ось просто! Мені дві машини ні до чого! А ти вже мені – ніхто! – насолоджуючись цим моментом, відповіла Настя Дімі.
– А ще, ти не просто просив, а прямо вимагав, щоб я відправила твою матір у ту подорож, яку ми хотіли подарувати їй на ювілей, відразу після Нового року! Ось що ти постійно вимагаєш від мене!
– Зачекай, Настю! Але ж ти ж повинна…
– Ми вже розлучилися, любий мій, я більше ні тобі, ні твоїй родині нічого не винна! Усе! Вимагайте все це від своєї нової пасії!
– Що ти знову до Юлі чіпляєшся? Вона взагалі про тебе ніколи нічого поганого не говорила!
– Так нехай говорить! Мені все одно! – знову усміхнулася Анастасія. – Але ти більше можеш не приходити, ми в розлученні! Усе!
– Але ж ти обіцяла , ми з тобою разом тоді маму мою обнадіяли, вона чекає цієї відпустки дуже сильно! З нею-то ти так не роби! – вирішив змінити тактику і натиснути на жалість, Діма, колишній дружині.
– Це ти з нею так вчинив, Дімо! І після того, що вона мені висловлювала, коли приводила тебе до суду “за ручку”, мені взагалі наплювати на твою матір, на тебе! Та на всіх вас! Більше я навіть пам’ятати про ваше існування не хочу! Ви мені всі огидні! – уже підійшовши до машини, сказала вона.
– Але ти можеш тоді хоча б грошей дати, щоб відшкодувати мамі це все? Або просто віддай мені гроші за мою машину! – раптом прийшла йому в голову така думка.
– Слухай, ти головою не вдарявся ніде? Чи, може, та дівиця з розсунутими ногами і твоя мати в тебе весь мозок висмоктали?
– Ти про що? – Про твою маячню, яку ти зараз сказав про гроші!
– Але, просто…
– Слухай, усе! Відчепись від мене, будь ласка! Не приходь, взагалі ніяк не з’являйся при мені! Інакше я скажу Артему, що ти мене переслідуєш, а він це шепне своєму братові в поліції! Не треба погіршувати ситуацію!
Одразу після цих слів, поки Діма ще нічого не встиг сказати, вона сіла в машину і зачинила за собою двері. Даючи зрозуміти Дімі, що розмова закінчена.
Але тільки Діма не збирався так просто здаватися. Він підняв із тротуару великий камінь і кинув у лобове скло машини колишньої дружини.
Скло одразу ж почало покриватися сіткою тріщин, добре хоч не розбилося всередину.
Але Настя не стала виходити з машини, щоб розібратися з Дімою, вона зрозуміла, що він, мабуть, не в адекваті, а це небезпечно. Тому вона швиденько поїхала звідти і зателефонувала Артему, розповіла, що сталося.
А той швиденько зателефонував своєму братові, там відео з камер, які зняли цей “шикарний” кидок Діми, дістали, і Настя написала заяву на колишнього чоловіка.
Туди вона включила не тільки заподіяння шкоди своїй власності, а й переслідування теж.
Потім все це вирушило до суду, і Дімі заборонили наближатися до Насті, але й також він мав заплатити за ремонт її машини і за моральну шкоду, яку він їй заподіяв.
А мати його, оскільки він не впорався із завданням, а тепер ще й він винен Насті грошей, замість того, щоб вона їм заплатила, вигнала сина з дому, як і обіцяла раніше.
Він пішов до своєї Юлі, але виявився і там не потрібен, тому що єдине, що бачила в ньому його нове кохання, – це халявне проживання її та її дитини у квартирі його матері. Оскільки цього немає, то і стосункам прийшов кінець.
А Дімі нічого не залишалося, окрім як почати шукати бодай якусь роботу й ночувати то в одного друга, то в іншого, доки не знайде роботу й не отримає своєї першої зарплати, щоб винайняти бодай кімнату, бо ж усі від нього, бідолашного нещасного, незаслужено відвернулися…
