Я не розумію свою свекруху. Як так можна було вчинити з маленькою дитиною. От що онучка їй такого могла зробити. Поки я була у шлюбі з її сином, то думала, що зі свекрухою мені пощастило.
Вона жінка сувора, але до мене завжди ставилася тепло. А коли з’явилася в нас донечка, то в ній душі не чула. Завжди намагалася проводити з дитиною якомога більше часу.
Свекруха і в садок онучку водила, і вдома з нею займалася — різні ігри та вправи. А коли нам із чоловіком треба було відлучитися кудись удвох, свекруха завжди сама пропонувала посидіти з онукою.
На жаль, доля так розпорядилася, що з чоловіком мені довелося розлучитися. У його житті з’явилася інша жінка. Сенс утримувати чоловіка, який душею прагне іншого?
Свекруха, коли дізналася про майбутнє розлучення, спершу дуже засмутилася. Довго вмовляла нас одуматися, хоч би заради доньки. Чоловік навіть задумався. Почуття провини, мабуть, зробило своє.
Але я так жити не хотіла. Вважаю, раз кохання пішло, нічого з почуття обов’язку продовжувати жити разом. Тож невдовзі ми остаточно все вирішили. А жили ми тоді у квартирі свекрухи.
Чоловік після того, як ми все обговорили, з’їхав до нової коханої. А зі свекрухою домовилися, що поки я не знайду житло, то ще з нею поживу. Але як тільки всі документи на розлучення були офіційно оформлені, свекруха одразу ж попросила нас із дочкою на вихід, ніби ми абсолютно чужі люди.
Я суперечити не стала і нагадувати про домовленість теж вважала зайвим. Моя мама жила за містом, то ж поїхала до неї. Звичайно, в її крихітній малосімейці вжитися було складно, але якось ми все-таки облаштувалися.
За весь рік після розлучення свекруха, яка до цього обожнювала мою дочку, жодного разу не зателефонувала і не зайшла провідати онучку. Як можна в один момент розлюбити дитину тільки тому, що її мати розлучилася з твоїм сином?
Нещодавно моя подруга зустріла мою свекруху. Вона з візочком гуляла. Схоже, нового внучка няньчить. А от донька постійно про бабусю питає. Не розумію, як пояснити, що бабуся більше не хоче її бачити…
