– Макар і Матвій, виходьте, дядько Сергій чекає на вас на вулиці в машині, він відвезе вас додому.
– Дякуємо, – відповідали хором близнюки. Вони майже все робили хором, синхронно: грали, сперечалися, задавали питання в один голос, пустували, як інші діти, тільки вдвох.
Хлопчики приїхали в гості до двоюрідного брата, їхня мама попросила сестру доглянути за хлопцями кілька годин, у неї справи. З ними вона практично нічого не встигала.
Хлопчики знову посперечалися і почали штовхатися в передпокої, з’ясовуючи, хто поїде попереду з дядьком Сергієм.
– Хлопці, припиніть! Ніхто попереду не поїде, вам поки не можна, так що спускайтеся мовчки.
Але і на сходовому майданчику хлопчаки щось не поділили: хто першим натисне на кнопку і викличе ліфт. Двоюрідний брат натиснув кнопку, поки вони сперечалися, а тітка, дивлячись на хлопчиків, сказала ніби тихо, але вони почули:
– Як же важко вашій мамі одній з вами.
– Це тому що наш тато сидить у в’язниці! – промовив Макар.
– Він злочинець, – поспішив за ним брат.
– Він поганий, – Матвій не міг залишити за братом останнього слова.
– Хто вам це сказав? – вийшла до них Олена. Її вразило, наскільки завченими, байдужими фразами хлопчаки-другокласники говорили про свого батька.
– Мама! – відповіли вони в один голос.
– Він злодій.
– І шахрай.
– Він поганий…
– І це вам мама сказала? – тітка не вірила дітям.
Тільки Олені сестра сказала, куди поїде – у неї побачення з чоловіком. Перше за два роки. Вона зустрічається з цим чоловіком давно, але все потайки, ховаючи його від усіх. Але сьогодні Матвій чи Макар, Олена не завжди їх розрізняла, хтось із них проговорився, що знає маминого друга.
– Чи мамин друг таке говорить при вас?
– Ні, ні! – замахав руками перед собою Матвій. – Сашко ніколи такого не скаже.
– Чому? – здивувалася Олена і ще раз натиснула на кнопку ліфта: не їде.
– Він лаяв маму, щоб вона так не говорила при нас.
– Де ж ви чули?
– Одного разу він забирав нас разом з мамою, і вона знову лаяла тата.
– Зрозуміло. Ну, біжіть сходами, а то дядько Сергій нервуватиме. Ліфт не працює.
Хлопчакам тільки в радість побігати зайвий раз. Вони помчали сходами з третього поверху наввипередки, сперечаючись між собою.
Коли повернувся Сергій, Олена задумливо дивилася на своїх дітей: старша дивилася улюблений серіал по телевізору, молодший грав у телефон поруч із сестрою на дивані.
Вони різні зовні, за захопленнями, але все ж найрідніші один одному. А племінники справили на неї глибоке враження, не тільки синхронністю в діях і непосидючістю, але і словами на сходовій клітці.
– Навіть не знаю, що я їм сказала б, – Олена кивнула на дітей. – Будь я на місці Аріни.
– Ти ніколи не будеш на її місці, – відповів чоловік, теж збираючись усамітнитися в спальні за ноутбуком. – Не кожна людина може піти на злочин. Я точно ніколи не піду, – він легенько постукав пальцем по своїй скроні, мовляв, думати треба, коли щось робиш. Це він про колишнього чоловіка Аріни.
– Зрозуміло, але… у житті буває всяке, – розвела руками Олена. – Я не виправдовую його, але навмисним його злочин складно назвати…
– Олено, до чого зараз про це? Він четвертий рік сидить. Ми не судді і не прокурори, це був його вибір, він же не безмозкий хлопчик? Грошей хотів, як всі. Швидких, легких, великих! За півтора року дійти до заступника операційного директора.
– А чому ні?
– З кур’єра? – поглянув на дружину Сергій. – Без профільної освіти?
– Ну так, ти правий! Але я про Аріну, хіба можна так? Хіба не разом вони витрачали ті гроші? Купували машини? Три за рік.
Пам’ятаєш, як вона вередувала, коли ми були у них в гостях: їй ця не подобається, через тиждень поїдуть за іншою. Могли собі дозволити! Невже вона не розуміла, скільки коштує така іномарка? А відпустки? Ми і зараз не можемо собі дозволити…
– Ми можемо собі дозволити, не принижуйся, – ображався Сергій.
– Невже вона не розуміла, що це не просто так. А тепер вона навіює дітям, що тато поганий. Знаєш, вони мені тут сказали, поки тебе не було…
– Знаю, вони і мені те саме сказали в машині.
– Мені здається, це їй навіює її чоловік, через Аріну. Стільки хорошого було у неї з першим чоловіком. Вона страждала потім, коли залишилася одна, все конфіскували, мало не залишилася без єдиного житла з дітьми, але все одно, Михайло її любив і хлопчиків. Напевно і зараз любить, хотів би спілкуватися. Це точно її новий чоловік!
– Ну так! У всьому винні чоловіки! – саркастично посміхнувся Сергій. – Крав – сів у в’язницю, дружина ні при чому! Вона не в курсі, звідки у нього зарплата в 300 тисяч. Діти налаштовані проти батька, теж чоловік винен, але вже інший – налаштовує проти нього. Але навіщо? Ти не подумала? Навіщо йому бути батьком чужим дітям? Може, багато в чому винна сама Аріна? Багато чого хотіла, ще більше вимагала, а тепер намагається помститися Михайлу?
– Мені шкода дітей. Будемо сподіватися, що її загадковий чоловік виявиться нормальним і буде подавати дітям позитивний приклад.
– Їм не потрібен чужий приклад! У них є батько. Через пару років вийде, захоче бачитися з ними, виховувати, ось тут повинен бути справжнім чоловіком її новий, і приборкати Аріну, щоб не робила дурниць. Михайло має право.
– Згодна.
Сергій пішов в іншу кімнату, а Олену відволікла дочка, їй хотілося поділитися сюжетом з нової серії серіалу. Мамі довелося слухати і забути про інших дітей – у неї є свої.
Через пару місяців Аріна повідомила рідним і Олені, що виходить заміж.
– Весілля не буде, – базікали по телефону сестри. – Толку, що ми з Михайлом влаштували тоді королівське свято, потім я кредит виплачувала два роки.
– Михайло платив, ти ж у декреті була.
– Яка різниця. Пишні весілля для мене тепер погана прикмета.
– Буває, – відповіла Олена.
– А як твій майбутній чоловік ставиться до Матвія і Макара?
– Ой, та чудово! Краще за рідного батька.
– Ти знову про Михайла?
– А що, він пройдисвіт?
– А навіщо ти налаштовуєш дітей проти нього і говориш страшні речі?
– А чому я повинна це приховувати? Чому повинна брехати, що він моряк далекого плавання і плавання його займає 6 років? За цей час можна кілька разів землю обігнути. Чому я одна повинна страждати?
– Але ти начебто вже не страждаєш? Ти закохана, виходиш заміж. У тебе налагоджується потихеньку.
– Все одно! Нехай знають про свого батька правду. Через його махінації на роботі я ледь не залишилася на вулиці з двома маленькими дітьми.
Розмова між сестрами не склалася: ситий голодного не зрозуміє. Ось і Олена не розуміла Аріну. Вона навіть не уявляє, через що та пройшла, коли почалися арешти, виклики в поліцію, допити. Її теж допитували. Один раз, правда, але це було принизливо, вона ж нічого не знала, ні про які гроші, що відмивав Михайло.
Аріна перестала просити сестру доглядати за хлопчиками і не пускала їх до двоюрідного брата, коли вони просилися самі.
Новий чоловік закоханий в Аріну, радий, що нарешті домігся свого і вони одружилися. Від рідних Олена дізналася, що Аріна вже чекає дитину, їй скоро народжувати. Олена тільки пораділа за сестру. Але слова племінників, кинуті тоді біля ліфта, не давали їй спокою.
Цікаво, якими вони стали зараз? Коли в родині з’явився вітчим.
Тільки через рік Олена побачила племінників у соцмережі Михайла – їхнього рідного батька. Його сторінка довго була без ознак життя – він відбував покарання в колонії, а тут виклав фото з Макаром і Матвієм. Всі троє посміхалися на тлі морських хвиль. І так схожі були близнюки на свого батька, який не змінився за ці роки.
***
– Ти бачив? – Олена показала фото чоловікові. – Які вони класні. Все-таки Аріна не стала налаштовувати їх до кінця проти батька і ховати від нього.
– Сумніваюся, що вона порозумнішала, швидше це Сашко – її новий чоловік.
Сергій пішов, залишивши дружину одну в роздумах. Олена зателефонувала сестрі, вперше за довгий час.
– Привіт, як у вас справи? Як діти? Чому не приїжджають до нас? Толик питає.
– Вони не в місті, вони на морі.
– Без вас? Ти ж вдома, я так розумію.
– Без нас, з Михайлом.
– Ось як! Дуже рада, що він проявляє інтерес до хлопчиків.
– Чому радіти? Це Сашко! Кому потрібні чужі діти? – поводилася як дурепа Аріна, лаючи своїх чоловіків, колишнього і теперішнього. – Поки не було Михайла, все влаштовувало Сашка, всі мої умови. А потім батько близнюків вийшов, чоловіки змовилися і почалося! Мовляв, це я налаштовую дітей. Вони мають право…
Вони мають право, тільки на те, що я вирішу, поки я їх виховую. Сашку аби тільки не бачити їх перед очима. Ми так почали сваритися через цього Михайла. Він дзвонить і в одне вухо мені: я хочу бачити дітей, я хочу проводити з ними час.
Сашко в інше вухо: він має право, він батько! Не налаштовуй хлопчиків. Я прямо між двох вогнів була, захищаючи своїх дітей.
– І як ви дійшли компромісу?
– А його не було! Вони обоє поставили мені ультиматум. Михайло обіцяв через суд домогтися спілкування з дітьми, Сашко зібрався йти від мене. Ти уявляєш?! Я була просто в шоці! Ось вона, вдячність матері за безсонні ночі. Матвій і Макар зібралися з ним!
– До Михайла? До свого батька? – запитала Олена.
– Ні, до Сашка! Навіть рюкзаки зібрали.
– А чому?
– Тому що безсовісні! Сказали, що він не говорить гидоти про їхнього батька, а я постійно. Тобто чужий дядько хороший, а рідна мати монстр? Уяви, до чого дійшло! Змовилися всі проти мене. Сашко їх налаштував…
– Може, Матвій і Макар виросли і стали розуміти більше. Плюс перед ними такий приклад справжнього чоловіка.
– І ти туди ж? – образилася на сестру Аріна.
– Аріно, просто не треба бути такою категоричною, діти не завжди будуть маленькими і слухати тільки маму.
– А кого ж іще?
– У них є два батька, які не говорять гидоти про їхню маму, вони поважають її. І хлопчики виберуть їх.
Аріна кинула слухавку. Навіщо вона тільки розговорилася з Оленою. Не спілкувалися стільки часу і не треба.
Ніколи Олена не зрозуміє Аріну, в її родині все рівно, немає ніяких проблем, чоловік вірний і надійний. А ось Аріні не щастить в цьому і трапляються тільки проблемні чоловіки.
Спеціально для сайту Stories
