Моїй бабусі 78 років, а вона все туди ж, їй заміж приспічило. В мене, якщо чесно в голові це не вкладається, навіщо це. І жених, головне, знаєте хто? Африканець.
Йому 50 років, він приїхав до нас з якогось свого племені на навчання. Швидко вивчив мову і працює в школі вчителем трудів. Я здивована, це мало сказано.
А нещодавно вона потягнула мене обирати весільну сукню. Всі пропозиції класичного варіанту були відхилені. Натомість вона вибрала напів позору сукню з стразами і вишивкою, довгу фату і туфлі на височенних підборах.
Я вже не знаю, хто оплачує весь цей цирк, але дійство буде відбуватися в нічному, барі, а серед гостей її подруги та родичі.
Я намагалася максимально коректно пояснити бабці, що в її роки це не припустимо і не потрібно. Та бабця стоїть на своєму.
Не хочеться її засмучувати. Але от наші родичі налаштовані радикально, хочуть прямо не весіллі висказати все, що думають з цього приводу.
Вона виглядає щасливою, але втомленою. А значить, нічого хорошого цей шлюб не дасть. Ось уже сьогодні у них відбулася перша сварка, адже той чоловік не звик до життя в великому місті, незважаючи на те, що знає мову.
Мені не хотілося, аби вона думала, що вони будуть жити як одна сім’я. Зовсім скоро він її покине, бо я більш чим впевнена, що все це, через квартиру.
Як результат, в її віці буде така біда, або ж після її відходу, квартиру, мені обіцяну, заберуть. Я вже навіть думала, якось весілля зіпсувати. Це ж на благо, вона мені потім ще подякує.
