Бабуся чоловіка погодилася переписати на нього квартиру, але тільки за умови, що він зі мною розлучиться, такого я не очікувала

Мій чоловік – прекрасна людина. Був таким, коли я виходила за нього заміж. Незважаючи на те, що в його сім’ї справжньою головуючою була бабуся, він все ж таки вирішив піти проти її волі. Як це вийшло? Напевно, слід докладніше розповісти. І почати якраз із бабусі. Справа в тому, що вона відома у нашому місті, видна чиновниця з великими зв’язками. Звичайно, вона звикла, що всі перед нею лебезять і ходять навшпиньки.

І добре б. Але вона звикла, що світ влаштований лише так, як вона сама бачить. Звісно, ​​ця модель життя переносилася і сім’ю. Тому її рідні жили за її правилами. Ось я їй відразу не сподобалася, вона не посоромилася сказати мені це у вічі. Було дуже прикро, але мій майбутній чоловік тоді заступився за мене і буквально пішов наперекір її волі. Ми одружилися.

Зрозуміло, що для бабусі це був нонсенс. Спочатку грандіозний скандал, потім вигнання із сімейного раю. От ми й пішли, так би мовити, у люди своєю доріжкою. Уявляю, як це було незвичайно для них, адже чоловік міг би мати зовсім інше життя. Наприклад, його старший брат, якого бабуся дуже любила, також став великим чиновником, шанованою людиною.

А ми, які поперли проти системи, жили собі як звичайні люди. Винаймали квартиру, працювали, виховували малюків. Так, іноді було важко, але загалом у нас все було нормально. Справлялися. Про бабусю розмов майже не було. Тільки свекруха завжди розповідала, які подарунки отримує старший брат. Та й нехай, ми не заздрили.

Так минуло півтора десятки років. На жаль, люди не вічні і бабуся мого чоловіка потихеньку здала. Вже не було того впливу, хотілося лише турботи та догляду. Якось свекруха приїхала до нас і повідомила, що забирає її до себе. Сама ж бабуся вирішила залишити молодшому онукові трикімнатну квартиру. Мабуть, розтануло її суворе серце.

Але не так все просто. Виявилось, що є умова. Квартиру вона передасть онукові тільки в тому випадку, якщо він розлучиться зі мною. Ось же вона цю ідею не залишить! Сама свекруха каже, мовляв, чого ти переживаєш? Розлучитеся формально, покажу їй документи, а самі живіть, як жили. Вона що, перевірятиме? Лежить же вдома, майже не встає. А вам трикімнатна квартира!

З одного боку, варіант начебто непоганий, але мені він одразу не сподобався. Та що ж це таке? Чим я бабусі не догодила? Скільки років минуло, а та досі на мене зуб точить! Так і сказала чоловікові, думала, він мене підтримає. Але тепер його реакція була іншою. Здається, план свекрухи справді припав йому до душі. Адже по суті квартира сама йде нам у руки. І він почав наполягати на розлученні. Я, звичайно, була в повному шоці.

Мало того, чоловік не став чекати, доки я там щось вирішу. Пішов до РАГСу і подав заяву! На питання, як він міг так зі мною вчинити, відповів, що сім’я наша міцна, він, як і раніше, мене любить, і з часом я зрозумію, що він усе зробив правильно. Так буде найкраще для нашої родини. Я образилася. Сказала йому, що якщо розлучимося, то назавжди. Не потрібна мені його квартира!

You cannot copy content of this page