П’ять років тому я вийшла заміж, у нас з чоловіком було скромне весілля, бо на той час ми були студентами і святкували в маленькому колі друзів в гуртожитку.
Я вийшла заміж за одногрупника на 3-му курсі. Коли він зробив мені пропозицію, батьки відмовилися брати участь в організації весілля і допомагати матеріально.
Мама мені відразу сказала, що ці відносини довго не триватимуть, тож вона з татом не буде в цьому брати участь. Тому ми тихенько розписалися і відзначили подія з друзями в гуртожитку. Батьки в той день нас не привітали.
З тих пір пройшло вже 5 років. Ми заочно закінчили вуз, переїхали в орендовану квартиру. Нещодавно я народила сина.
І за весь цей час від батьків я отримувала тільки повідомлення з привітаннями на свята. Я змирилася з тим, що я старша сестра, і вся увага батьків діставалося Олі, так і триває досі.
У батьків з молодшою сестрою взаємини прекрасні, просто ідеальна сім’я. Все життя мене затискали, говорили, що я повинна бути самостійною і досягати всього сама.
З Олею було навпаки. Вона довгоочікувана дитина, і хоч вона молодша на 2 роки, я завжди доношувала за нею речі, тому що Оля росла як на дріжджах. Нічого дивного, я була пробною дитиною, а ось для Олі мама з татом нічого не шкодували.
Вони записували дочку на розвиваючі гуртки, оплачували репетиторів. Пам’ятаю, як Олечка вибрала престижний вуз в столиці, але не пройшла на бюджет. Природно, батьки погодилися оплачувати їй навчання.
Коли вступала я, мені відразу дали зрозуміти, що або я працюю, або сама плачу за навчання. Добре, що я тоді пройшла на бюджет.
Зараз з батьками ми майже не спілкуємося, у мене життя налагодилося, чоловік отримав підвищення. Потихеньку самі справляємося.
Мені, правда, пощастило зі свекром і свекрухою. Вони подарували нам на весілля квартиру. Там треба було зробити ремонт, тож ми зможемо переселитися тільки зараз, коли ми навели там порядок.
А мої батьки стримано привітали мене з народженням дитини, як ніби їм все одно, що у них з’явився онук.
Тиждень тому мені подзвонила мама. Я навіть здивувалася, тому що зазвичай все обходиться сухими повідомленнями. А тут вона вся на емоціях розповіла мені про весілля Олі, що наречений у неї красень і молодець. А найсмішніше те, що я повинна, на їхню думку, взяти кредит на Оліне весілля.
У цей момент я почала істерично сміятися, до сліз. Грошей у батьків немає, їм кредит не дадуть, тому що вони взяли квартиру в іпотеку для молодят.
Боже, як же це несправедливо. До речі, на весілля мене не запрошували. Я бажаю сестрі щастя, вона не винна, що її люблять більше, але грошей не дам. Раз на квартиру кошти знайшли, то й на весілля назбирають.
