Ми з дружиною довго зводили цей будинок. На всю округу він найвищий і найкрасивіший. Мені довелося працювати за кордоном 20 років, щоб добудувати його так, як хотіла моя Ніна. До того ж у нас підростало двоє хлопців, яких настав час на ноги піднімати.
Адже я й вдома за ці роки був разів зо два на свята, і будівництво йшло повним ходом. Радів як дитина, яка в мене Ніночка господарська.
Ніна була задоволена. Якось я приїхав із закордону, у мене було вільних два тижні. Хотів зробити приємно дружині, звозити її на море. Коли я вручив їй квитки, вона розлютилася. Сказала, щоб я їх повернув:
«Який відпочинок, ми ще будинок не добудували».
Так ми нікуди не поїхали. Зате тепер, коли будівництво було завершено, я вирішив покликати своїх батьків до нашого замку і заразом відсвяткувати свій 50-річний ювілей.
Про ресторан Ніна і чути не хотіла, сказала, що вдома скромно відсвяткуємо. Та й бог із нею. Коли я приїхав із батьками додому, то завмер від подиву. Ніна накривала на стіл у літній кухні для гостей. Очевидно, що вона не збиралася відзначати мій день народження в будинку. Швиденько вона показала наші хороми матері з батьком і вивела у двір.
Моїм батькам вже давно за 70, вони приїхали мене відвідати з іншого міста. Так що я, зрозуміло, сподівався, що вони залишаться у нас на кілька днів. Будинок великий, вільна спальня для гостей є.
Увечері Ніна мене покликала на розмову, мовляв, відвези батьків до готелю. З чого б це?! Всі роки подружнього життя я жодного разу ні в чому не дорікнув своїй дружині, але це було вже занадто.
Я не хотів псувати собі вечір, але вирішив все одно залишити своїх у нас у домі, як би Ніна там не шаленіла. Батьки погостювали у нас два дні, їм було ніяково нам заважати, та й не помітити незадоволене обличчя Ніни було складно. Тоді я провів рідних на потяг.
А повернувшись додому, поки моя дружина розпивала чаї у сусідки, я завів нашого теля в будинок і закрив його там на кілька годин.
Сказу Ніни не було кінця, а в мене ніби камінь з душі звалився. Не для того я горбатився десятки років закордоном, щоб збудувати музей, у якому не можна жити.
Не знаю, чому я з нею не розлучився. Діти вже виросли, поїхали вчитися до інституту. А Ніна тільки ходить і натирає до блиску перила на сходах, вікна та дзеркала, підмітає кожну смітинку. Образила вона мене, завтра виставлю її з валізою в готель, нехай вона відпочине від прибирання, а я від неї.
