Мій син одружився, як на мене, зарано, але він не слухав ні мене, ні батька. Дівчина наче непогана. Я просто вважала, що треба було зіграти весілля трохи пізніше, а не через чотири місяці після знайомства. Та син був налаштований дуже серйозно й нічого не хотів чути, тому довелося здатися.
Після весілля постало питання, де ж житимуть молодята. Мій син добре заробляв, але на своє житло ще грошей не зібрав. Невістка жила в маленькій квартирі з усіма родичами, тому єдиними варіантами залишилося або винайняти квартиру, або пустити їх жити в ту маленьку однокімнатну квартиру, яку я здавала.
Врешті-решт так і зробили. Близько місяця молодята робили все, аби я не приїжджала до них. Та мене це не влаштовувало. Якось в один з днів я без попередження приїхала в обід до сина. Двері мені відкрила заспана невістка. Як це вона спить посеред дня? Я як глянула у квартиру, то мені аж погано стало – в коридорі купа мотлоху, пилюка, а запах, як з помийки.
Я навіть не стала заходити, а просто покликала сина. Той вийшов в брудних старих шортах та рваній футболці. Моя дитина виглядала, як безхатько. Я пройшлася по квартирі і скрізь бруд, сміття, немитий посуд. Я так розізлилася, що наказала це все прибрати за добу, і пригрозила виставити їх на вулицю. На мій подив наступного дня квартира сяяла чистотою. Чи то страх, чи то совість, але з того часу квартиру я більше не бачила настільки захаращеною.