Все почалося з того, що мама вирішила заздалегідь скласти заповіт. Ще при складанні заповіту вона порадила мені відкладати гроші, щоби викупити частку квартири у брата.
Нашій мамі виповнилося вже скоро 80 і самі розумієте, що вік досить важкий, особливо, коли інших близьких, крім мене і брата, в неї не було. Мені 35 років, а моєму старшому братові 37.
Я розлучилася з чоловіком, і мама запропонувала пожити в неї. З того часу я з дитиною живу з мамою у трикімнатній квартирі. Брат, хоч і живе окремо, не схвалює такої ситуації.
Минулого місяця мама нам повідомила про заповіти. Вона згадала у документі і мене, і брата. Розділила між нами трикімнатну квартиру, де ми зараз і живемо. Брату не треба квартира, має будинок і немає проблем з грошима.
Я очікувала, що мама перепише свою квартиру на мене. Хоча брату й не треба було житло, мама не могла не згадати його в заповіті, бо він рідний син. Я за роки життя з мамою не раз латала нашу квартиру і вкладалася у неї.
Мама це знала, тому дві третини квартири вона залишає мені, а одну братові. Він розумів, чому мама так розпорядилася, але від частки не відмовився. Я згадую, як наші сусіди ділили квартиру.
Дві сестри не домовилися, одна не захотіла віддавати свою частину та продала частку чужим людям. А після цього два роки прожила як у гуртожитку. Я з розумінням поставилася і готова була зібрати гроші.
Але зі строками покупки помилилася і я, і мама. Брат за тиждень запропонував зустрітися. Він зізнався, що йому терміново потрібні гроші та попросив мене взяти кредит і віддати його частку.
Він пообіцяв, що потім відмовиться від своєї частки і не оформлюватиме спадок. Я вирішила подумати. Тільки все виглядає не дуже гарно та навіть підозріло.
Але хіба можна не довіряти рідному братові? Не так я все планувала, а тим більше не хотіла ніколи брати кредит, щоби віддати ці гроші братові, але схоже, що доведеться. Не хочу, щоб все було як у сусідів.
