В старості я залишилася одна. Чоловік покинув мене досить рано, а дітей ми ніколи й не мали. Моє життя було хороше, але жити самій так довго мені вже не подобалося. Спочатку після пенсії я насолоджувалася тишою та спокоєм. Чим довше я залишалася одна, тим нудніше мені ставало
Попри якісь негаразди зі здоров’ям я дозволяла собі абсолютно все й навіть фізично відчувала себе краще, хоча думала, що буде навпаки. В якийсь момент я втратила смак життя, а згодом і сенс.
Було дуже самотньо та нудно гуляти самій по парках, ходити в театр чи кіно. Нічого не приносило задоволення. Я навіть думала, чи можу я сама себе “здати” в будинок для літніх людей. Я навіть в одну з таких установ їздила кілька разів. Якщо чесно, то мені там не сподобалося, але я познайомилася з такою ж самотньою жіночкою як я. Вона розглядала той самий варіант на життя, що і я.
Ми потоваришували. Виявилося, що в моєї нової знайомої є подружка, тому згодом ми гуляли вже втрьох. Коли я поділилася, як нудно мені жити одній, то ми придумали план, щоб це виправити. Ми домовилися, що житимемо в найбільшій з наших трьох квартира, а інші здаватимемо.
Ось вже три роки ми живемо у трикімнатній квартирі і не маємо часу нудьгувати. Ми багато спілкуємося, граємо вечорами в карти, розповідаємо історії з життя, ходимо в театри та навіть пробуємо подорожувати, але в нашому віці це непроста справа.
