Жила я в сім’ї зі статком, гарний одяг, косметика. Після школи вступила до інституту в іншому місті, але оскільки батьки були дуже строгі, тримали в їжакових рукавицях, піддалася спокусі великого міста, клуби, бари та закинула навчання.
Познайомилася в одному клубі з хлопцем, на 10 років старшим за мене, за плечима у нього розлучення та донька семи років.
Стали жити з батьками. Народився син. Чоловік почав випивати, спочатку у вихідні, потім частіше. Перестав працювати.
Я влаштувала сина в сад, пішла на роботу та заочно закінчувала інститут. Чоловік продовжував пити, не працював.
Я вирішила піти, чоловік закодувати, влаштувався на хорошу роботу, за рік я завагітніла, народився другий син, мені було 30 років на той момент. За півтора роки все повторилося — чоловік запив, покинув роботу, довелося виходити мені.
Було тяжко, приходиш із роботи, а вдома купа нетверезих друзів, образи, сварки. На той момент батьки його пішли з життя, я крутилася як могла, відкрила з подругою маленький бізнес, але свій.
І якось подивилася на все це збоку, на себе навіть. Я зрозуміла, що так не може продовжуватися, я ще відносно молода, діти бачать весь цей жах.
Я схудла на 20 кг, познайомилася з чоловіком, трохи молодше за мене. І ось два роки живемо душа в душу, виховуємо моїх дітей.
Бажаємо свого (у нього немає дітей), але мені вже під сорок, сумніваюся, але хочу. Так що можна в будь-якому віці бути щасливою та коханою. Ніколи не пізно втекти від такого чоловіка.
