– Мамо, повертайся, як же ми без тебе? Ми будемо мити посуд, допомагати, – просила Ліза
Катерина увійшла до квартири, кинула ключі на тумбочку, поставила поруч сумочку і почала розстібати пальто. Із глибини квартири долинув чи то шерех, чи то шепіт, причому чоловічий. Катерина
– Я не така тендітна, як вам здається! Я переживу легковажність вашого брата! І те, що стала свідком ваших сварок
Дарина нервово перебирала папери, укладаючи їх у папки. Контракти, додатки, копії паспортів, довіреності… Усе це було дуже важливо. Вона по третьому колу перевіряла список. У животі тягнуло від
Я не хочу нічого руйнувати. Просто… я хотів, щоб ти знала. Я пам’ятаю. Я кохаю. Я шкодую
Марина встала рано. Син ще спав, чоловік перевертався в напівдрімоті, натягнувши ковдру до вух. На кухні пахло ароматною кавою – автомат спрацював за таймером. Вона сіла за стіл
– Це дитина, яка хоче, щоб її почули! Обійми її! – пролунало в голові
Ох і страшна ж вона вийшла на паспорт-то! Катя аж заплющила очі від жаху, але фото не зникло. Невже ось цей бурундучок із рідкісними волосинками і тьмяним кольором
– Я ж тобі казала, що все як треба організую
Наталя Павлівна, незважаючи на похилий вік, вважала себе відповідальною за життя доньки й онука. Поки дочка була маленькою, вона намагалася дати їй пристойну освіту – музична школа, балетна
І, знаєте, мені шкода ваших чоловіків. На вас вони покластися точно не зможуть
– Федоре, подивися, яку сукню я купила! Подобається? Федір підняв очі й усміхнувся. – Нумо, крутанись! Дуже гарна. Тобі дуже личить! – ніжно промовив чоловік. – І мені
– Я не розумію, чому ти сама не могла взяти себе в руки? Я не приходив до тебе, мені було соромно
Соню виписали з лікарні. Вона вийшла красива, як завжди, тільки трохи бліда. Соня побачила чоловіка, випрямила спину, через силу посміхнулася. Він теж усміхнувся у відповідь, але очі в
– Весілля взагалі витратне, – відповів Павло. – Тому його просто не буде. Я завтра забираю заяву
– Мамо… Схоже, тобі не світить дочекатися онуків, – Павло із задоволенням наминав улюблені пиріжки, які Ірина щойно витягла з печі та щедро підкладала йому на тарілку. –
– Ти сама хотіла побути на моєму місці. От і радій, твої мрії збулися
Ліда прожила з чоловіком, Олегом, дванадцять років. А потім знайшла на його сорочці слід від чужої помади. Вона була недурною жінкою і все зрозуміла. Але про всяк випадок
– А ще я не тільки в навчанні без тебе не можу. А взагалі – виходь за мене заміж… Я ж завжди тільки про тебе і думав
Світлана йшла торговим центром і думала про те, щоб не забути купити за своїм списком усе, що намітила. Раптом вона ледь не зіткнулася з чоловіком, і тільки хотіла

You cannot copy content of this page