Родинні історії

– Олено, навіть не віриться! – Павло обходив їхню новеньку квартиру. – У нас своє житло і де?! У столиці! Подружжя довго збирало на початковий внесок, продало трикімнатну

Коридор був довгим і темним. Звідкись із-за його повороту лунали голоси. Невиразно знайомі, але поки невпізнані. “Нічого собі валер’яночку нині роблять!” – подумала Олена. Ну а як інакше

– Тетянко, люба, проходьте, роздягайтеся, – Лідія Василівна обмахнулася рушником, витираючи мокрі руки. У передпокої пахло хвоєю, мандаринами і чимось смаженим. – Дякую, – Таня обережно поставила свою

– Привіт, сусідко! Удома ще, не пішла на роботу? – біля порога стояла Ольга, немолода, але ефектна брюнетка, яка жила двома поверхами нижче. У легкому напівпрозорому халатику, з

Лідія увійшла до квартири й одразу зрозуміла, що Таня вдома. Мати зітхнула, зняла верхній одяг і вимила руки. Не заглядаючи в холодильник, вона вдягла фартух. Вона була впевнена,

“Та я просто суперчоловік! – саркастично думав Сашко, паркуючи машину біля гіпермаркету. – У неї гості, а я – сходив в магазин. Круто!” Гості, щоправда, були спільні, але

У Олени в будинку немає дзеркал. Ну хіба що одне кишенькове в косметичці (про всяк випадок). Олена їх не любить. Адже саме вони правильно показують час. Ні, не

Квартирне питання не зіпсувало стосунків у Дарининій сім’ї, хоча й далося взнаки вельми чутливо. Вона з батьками і молодшим братиком Віталіком жила у двокімнатній квартирі, і їм із

– Наталко, ти дивовижно готуєш! – похвалив дружину Олексій, навертаючи пельмені зі сметаною і чорним перцем. Це було в перший рік їхнього шлюбу, і тоді на Наталю, як

Михайло завжди був терплячим мовчуном. Маленьким ніколи не плакав, якщо падав і розбивав коліно. Мовчки встане, губи стисне і далі шкандибає. Сусідські хлопці його цуралися – дивний якийсь,