— Ти — геній, тату, — захоплено вимовив Артем. — Так і скажу. У всьому звинувачу її подруг. І в результаті вона відвернеться від них
— Відпустиш мене на тиждень до мами в село? — запитала Інга чоловіка. Артем нахмурився. — А як же робота? — запитав він. — Про роботу не хвилюйся.
І стала вона такою ж, як усі, як майже кожна друга в селі. Схоплювалася вночі і бігла до дверей, відчиняла їх, вдивляючись у нічну темряву… А там нікого не було, тільки нічні шерехи та сусідське кошеня-бідолаха
Під ранок Тетяні наснився дивний сон: ніби її син, Льошка, стоїть на ґанку і стукає в двері… Вона схаменулася, різко підхопилася і, шльопаючи босими ногами, побігла до дверей.
А що… Думка хороша… На побачення з дружиною… Може, дійсно, спробувати
Він йшов до мами, щоб поскаржитися на життя. Миколі було вже сорок років, і скаржитися він давно розучився. Але останнім часом ускладнення у відносинах з дружиною все наростали,
Горобчик мій
Анна й не помітила, як у квартиру покійної баби Каті заселилися нові мешканці. Просто вранці зіткнулася з ними на сходовому майданчику. Вона зачиняла двері, коли сусідні двері відчинилися,
— Ви не розумієте, що це може бути її остання радість? Мені треба пояснювати такі прості речі
Дівчатка сиділи перед хірургом. Їм було по вісім років і вони були сестрами… Високий і лисий хірург хмурився. Розмова мала бути дуже важкою і серйозною. Він попросив їхніх
— Навпіл. Або ви хочете заплатити за свої страви, а я за свої? Може, так буде справедливіше. Так, ви праві. Але зачекайте, секундочку. Вони мені порахували великий капучино, а я пив середній
Анна крутилася перед дзеркалом і оглядала себе з усіх боків. Вона трохи схудла, і сукня сиділа як влита. Нафарбувала губи, акуратно провела по волоссю — локони вийшли ідеальні.
— Ти й не помітила, як він виріс, так? — з розумінням посміхнувся Андрій. — Адже після вашого з чоловіком розлучення він намагається взяти на себе роль твого захисника
— У мене є інша, я хочу розлучитися, — похмуро промовив чоловік. Ольга розгублено опустила руки. П’ятнадцять років шлюбу зникли в прірві, розсипавшись у польоті. — Але чому?
Знайди мене. Я знаю, ти можеш. Будь ласка, не зупиняйся. Не припиняй пошуки
Сніг наприкінці листопада. Перший. Легкий, пухнастий, неслухняний. Кружляє, як тичинки від збудженої вітром літньої кульбаби. Метушиться. Загортається в маленькі вихори і з останніх сил, чинячи опір, падає на
– Якби була моя воля, – вже суворіше продовжувала Марія Сергіївна, – я б цього цуценя разом з Артемом міцно обійняла! А кольорові плямки в рамку поставила! Бо немає для матері кращого подарунка, ніж виростити дитину людиною
– Маріє Сергіївно, ось тут, завиток не виходить, – сумно прошепотів другокласник Артем, тицьнувши пензликом у впертий, що загинається не в той бік, зелений листочок намальованої ним квітки.
Катю, вибач, але я мовчати не могла. У тебе і мама є, і свекруха. Катю, навіщо ти так? З літньою людиною. Чого ставиш себе вище за неї
— Свекрусі я піднесла такий подарунок, що їй відразу стане зле! І завжди тремтітиме, коли дивитиметься на нього. Але нікуди не дінеться, не викине. Стане і зберігати, і

You cannot copy content of this page