– Щось ви не кликали мене на свята, поки не дізналися, скільки я заробляю
– Анастасія Олександрівна, там ваш чоловік на лінії. Каже, що у вас мобільний вимкнений. “От дідько”, – подумала Настя, адже вона хотіла поставити телефон на зарядку, коли приїхала
– Ти не думай, що я все просто так залишу. У мене є повне право претендувати на цю квартиру
Христина і Борис жили разом уже п’ять років. Одружилися по любові, купили квартиру в іпотеку. Христина працювала бухгалтером у великій компанії, Борис – менеджером в автосалоні. Жили не
Бережи його, щастя своє. І себе бережи. Адже життя твоє зараз і є – щастя
– Я не хочу гречку. Їжте самі свою гречку. Що там у нас ще є? – Нічого, мамо. Ой! Локшина є. Будеш? – Ну, давай. Раз немає більше
– Так, доню, я дуже щаслива! Ми з тобою починаємо нове життя
– Ну все, я пішов, – сказав Андрій, взуваючи кросівки. – Як пішов? Куди? – стривожено запитала Аліса, вибігаючи з кухні. – Піду зустрінуся з друзями. Давно не
Один єдиний раз я вирішив щось від неї приховати. Це мало не зруйнувало наш шлюб
-Тамаро, твоя мама від мене пішла, – голос батька в слухавці звучав жалібно. Такий голос Тамара в нього не чула ніколи, ніби він належав не сильному, рішучому татові,
– Мамо, повертайся, як же ми без тебе? Ми будемо мити посуд, допомагати, – просила Ліза
Катерина увійшла до квартири, кинула ключі на тумбочку, поставила поруч сумочку і почала розстібати пальто. Із глибини квартири долинув чи то шерех, чи то шепіт, причому чоловічий. Катерина
Слухайте, Кириле Андрійовичу! А може, ви – це не ви зовсім
– Дівчата! Я заміж виходжу!!! – закричала Поліна, щойно увійшла до інституту і побачила біля роздягальні своїх подружок. Але на її щасливий крик обернулися не тільки подруги, а
“Чи кохаю я його?” – подумки поставила собі запитання Іра, але відповіді на нього не знайшла
– Іришо, щось ти у мене бліда якась, – сказав чоловік, дивлячись на дружину, – це все твої дієти! Іра розсміялася. Вона останнім часом почувалася трохи втомленою. Сонливість
Як тобі це вдалося? Мама сьогодні дзвонила. На сьомому небі від щастя. Дякувала за привітний прийом
Потяг рушив…Олена Миколаївна сіла навпроти і подивилася на сина. – Ми, Едуарде, їдемо з тобою до Олександра і його дружини не просто так, – нагадувала вона своєму тридцятип’ятирічному
– Сашко, ти не чужий, ти наш син – тихо сказала Аліса
Сашко дивився на Люду і дуже їй заздрив. Люду забирали з дитячого будинку. Нові мама і тато вже оформляли документи і в неї тепер буде сім’я. Люда розповідала,

You cannot copy content of this page