– Дарино, дивись, що в мене є! – Михайло увійшов у квартиру і поспіхом зняв взуття. У цей час його дружина готувала вечерю.
– Що там? – зацікавлено запитала Дарина.
– Ось! – чоловік зупинився в дверях і почав махати грошима, склавши їх віялом.
– Ого! – Дар’я округлила очі й підбігла до чоловіка. – Що, все-таки дали тобі премію? Та ще й готівкою…
– Звісно, готівкою. Офіційно таку суму мені бос у житті не виплатить. Утім, це неважливо. Так навіть приємніше! – радісно кивнув чоловік.
– А взагалі-то, куди Сергій Павлович подінеться? Якщо не платитиме, то звільнюся, і нехай сам борсається у своєму болоті.
– Правильно! Ти йому таку виручку робиш, а він ще скупиться, – звеселіла дружина взяла гроші з рук чоловіка і повисла на його шиї. – Ти в мене такий молодець! Пишаюся тобою.
– Та годі, – зніяковів Михайло, але по його обличчю було видно, що йому подобалася похвала дружини. – Треба буде покласти їх у скриньку до тих накопичень, які там уже є. Дивись, через кілька місяців візьмемо новенький кросовер. Я ж про нього так довго мрію!
– Ага, зараз тут закінчу, і сховаю гроші, – Дарина посміхнулася, а потім повернулася до своїх кухонних справ.
– Михайле, ти тільки не забувай, що в нас є й інші потреби.
– Не забуваю. Якщо так справа піде, то нам на все вистачить і навіть трохи залишиться, – сказавши це, Михайло хотів вийти з кухні, але різко зупинився. Він грайливо глянув на дружину і зробив їй несподівану пропозицію.
– Дарино, скоро свята. Може, нам на кілька днів з’їздити за місто ? Хоч відпочинемо і розвіємося трохи.
– Діти не дадуть нам спокійно відпочити. У підсумку наші свята будуть зіпсовані.
– Ми їх із твоєю мамою залишимо. Ольга Петрівна нам начебто ніколи не відмовляла.
– Ем, – задумливо протягнула Дар’я, – річ у тім, що на святах мами не буде вдома.
– А куди вона зібралася?
– Вона ж купила путівку в санаторій. Хіба я тобі не говорила? У неї заїзд якраз наступного тижня. Тож від відпочинку нам доведеться відмовитися. Та й узагалі, навіщо витрачати гроші на такий відпочинок, коли можна вкласти гроші в реальні речі?
– Ну, не знаю, – з якоюсь досадою протягнув Михайло. – Відпочивати теж треба. Он, навіть Ольга Петрівна вирішила вирушити в санаторій, хоча в неї і пенсія маленька.
На цю репліку Дарина ніяк не відреагувала. Вона навіть не подивилася в бік чоловіка. Той трохи постояв у дверях, знизав плечима і вийшов із кухні.
Михайло давно хотів виїхати кудись із дружиною, залишивши дітей бабусі. Але якщо раніше вирушити в коротку відпустку в них не виходило через брак грошей, то тепер сімейний відпочинок зривався через від’їзд тещі.
Чоловік узагалі був здивований, що Ольга Петрівна зібралася в санаторій. Щоразу, коли він бачився з матір’ю Дарини, теща завжди скаржилася на маленьку пенсію. Вона постійно твердила, що заслужила більших виплат, ніж зараз отримує. Мовляв, я сумлінно відпрацювала все життя, а тепер мені видають лише копійки.
Але, незважаючи на маленьку пенсію, Ольга Петрівна жила і не бідувала. Тільки за останні півроку жінка купила собі величезний телевізор у вітальню, робот-пилосос і кухонний комбайн. А тепер мати Даринки зібралася і в санаторій.
Коли Михайло дізнавався про всі ці тещині покупки, він спостерігав явне нестикування. У голові чоловіка ніяк не складалися дві картинки: невелика пенсія і постійні витрати.
Якось раз Михайло навіть поцікавився у дружини, звідки у Ольги Петрівни стільки грошей на недешеву техніку.
– Хм, – спочатку Дар’я м’ялася, але потім швидко знайшла що відповісти, – мама живе одна. Продуктів їй багато не треба. До того ж у неї однокімнатна квартира. Там немає таких сум за комунальні послуги, як у нас. І вона дуже економна. Це ми з тобою щороку сезонний одяг міняємо, а вона ходить в одній куртці вже п’ять років.
Відповідь Дарини здалася Михайлу цілком логічною, тому, коли він дізнався про санаторій, то навіть не став питати, звідки у тещі стільки грошей на путівку. Чоловік лише тихо позаздрив ощадливості Ольги Петрівни і трохи на неї образився. Він розумів, що теща хотіла відпочити і підлікуватися, але йому було сумно, що його свята з Дариною за містом так і не відбудуться.
Через місяць після отримання премії Михайло знову похвалився своєю зарплатою перед дружиною. Цього разу чоловік отримав набагато більше грошей, оскільки працював практично всі вихідні.
– Нічого собі! – побачивши гроші, Дарина навіть схопилася за серце.
– Сподіваюся, наступного місяця буде ще більше, – самовдоволено посміхнувся чоловік. – До речі, я вчора в автосалон заходив. Розпитував консультантів, як довго треба буде чекати на доставку автомобіля потрібної комплектації.
– І що вони сказали? – не відриваючи погляду від грошей, запитала Дарина.
– Десь місяць-півтора. Спочатку потрібно буде сплатити тридцять відсотків від суми, а після отримання машини віддати все інше.
– Зрозуміло, – сказала жінка і поклала гроші в кишеню халата, – тоді я приберу їх у нашу скриньку.
– Добре, – кивнув Михайло, а потім потер долоні й мрійливо видав, – невже, я скоро сяду в новенький салон автомобіля? Швидше б відчути цей приємний запах!
– Та куди тобі поспішати? – махнула рукою жінка. – Я вчора з сусідкою розмовляла. Вона сказала, що через рік-півтора всі ці машини дешевше коштуватимуть. Може, краще почекати якийсь час? Усе-таки новий автомобіль – річ недешева.
– Звісно, недешева, – усміхнувся Михайло, – але я для цього і працюю без сну і відпочинку. Хочу швидше накопичити на особистий транспорт. Не буду я чекати так довго. Нехай навіть дорожче, але куплю машину, щойно наберу потрібну суму.
– Як знаєш, – невдоволено знизала плечем жінка і вийшла з кімнати. Дарина розуміла, що сперечатися з чоловіком марно. Вона вирішила, що буде розгрібати всі проблеми в міру їх надходження.
– Дарино, а може, покладемо все-таки в банк? – запитав Михайло, наздогнавши дружину.
– Ага, а потім розбирайся з перевіряючими органами, звідки в тебе стільки грошей. І намагайся пояснити, що це твій начальник винен, а не ти! – емоційно вимовила дружина і зникла у ванній.
Михайло так і залишився стояти в передпокої. Він і сам розумів, що краще залишити все так, як є. Дружина була постійно вдома, а це означало, що гроші нікуди не подінуться. Та й недовго залишилося, скоро він віднесе ці накопичення до автосалону і збудеться його мрія!
За два місяці після цієї розмови Михайло прикинув, що в їхній сімейній скриньці вже мала набратися достатня сума для нового автомобіля. Щоб розрахуватися з дилером повністю, там не вистачало зовсім небагато.
Але Михайло не переймався з цього приводу. Консультант у салоні казав, що внести залишок покупець зможе після отримання машини, а це мало трапитися аж за півтора місяця. За цей час Михайло мав отримати ще дві великі премії, які й покриють усю вартість його покупки.
Не сказавши дружині жодного слова, чоловік узяв зі скриньки тридцять відсотків від вартості транспорту і замовив у салоні потрібну комплектацію машини. Через півтора місяця вона приїхала, і консультант запросив покупця за автомобілем.
Цього дня щасливий Михайло взяв відгул на роботі. Дарина теж у цей момент була вільна. Вона досі не знала, що затіяв її коханий. Коли Михайло сказав, що в нього є для неї сюрприз, жінка припустила, що це черговий похід у ресторан або кіно.
Дарина ошатно вбралася і кудись поїхала на таксі з чоловіком.Коли Михайло попросив водія зупинитися біля автосалону, Дарина сильно занервувала.
– Навіщо ми сюди приїхали?
– Це сюрприз. Зараз усе побачиш, – чоловік підморгнув дружині і повів її за собою.
За кілька хвилин подружжя стояло перед величезним білим кросовером, який уже другу добу чекав свого господаря.
– Михайло, це що? – не зрозуміла Дарина. – Це жарт чи як? Ти без мого відома замовив автомобіль?
– Ага, – задоволено кивнув чоловік. – Люба, я втомився збирати. Вирішив, що чекати кращих часів – це нерозумно. Хочу жити тут і зараз. Тим паче що грошей на купівлю вже достатньо. Там ще має залишитися, тож не переживай з цього приводу.
– Ти…упевнений? – почала заїкатися Дар’я. – Ти все перерахував?
– А чого там рахувати? Я ж знаю, скільки і коли отримував.
– Але ми ж звідти витрачали якусь суму! – почала дратуватися дружина.
– Пф, – фиркнув Михайло, – це хіба були витрати? Подумаєш, взяли пару десятків тисяч. – Після цих слів чоловік спантеличено подивився на дружину. І тут він став сумніватися в тому, що у нього дійсно вистачить грошей, щоб забрати машину.
Відкривши скриньку, Михайло присів на гостьовий диван і став судорожно перераховувати купюри.
– Як це?! – скинувши останню банкноту, чоловік підняв очі і здивовано глянув на Дарину. – Не може цього бути! Я стільки місяців відкладав, а тут не вистачає майже двадцять відсотків! Там, навпаки, зайве мало залишитися. Люба, де гроші?!
Щойно Михайло поставив це запитання дружині, та одразу почервоніла і смикалася.
– А я звідки знаю?! Це ж твоя премія! Ти і повинен був її рахувати!
– Я її і рахував, – чоловік одразу зрозумів, що Дарина щось приховувала. Вона прекрасно знала, де була решта суми зі скриньки. – Я ж віддавав премію тобі, щоб ти її прибирала! Куди ти поділа всі гроші, які ми на машину збирали?!
– Любий, – раптом заскулила жінка, – ти ж знаєш, що в моєї мами маленька пенсія?..
– І що?! – вибухнув Михайло. У цей момент він зрозумів, як Ольга Петрівна оплачувала свої останні покупки і санаторій. – Ти що, віддала мої гроші тещі?
– Любий, ну вона ж моя мама! Я ж повинна була їй допомогти!
– Допомогти з чим?! З телевізором і пилососом?! Але це не так вже й дорого! А де решта?! Де?!
– Ми замовили нову кухню для мами… Вона дуже хотіла… В оливковому кольорі… – збліднувши, видавила Дарина.
– Кухню?! Тобто я працював, щоб твоя мати змінила білі фасади на колір дитячої несподіванки?! – чоловік так розлютився на дружину, що захотів жбурнути в неї скриньку, але консультант, який підійшов, запобіг цій перепалці.
– Ви оглянули автомобіль? – усміхаючись, спокійно запитав хлопець.
– Оглянули, – буркнув Михайло і кинув незадоволений погляд на дружину.
– Тоді пройдіть у касу. Як розрахуєтеся, будемо вивозити машину з салону.
– Скажіть, чи можу я оформити кредит на решту суми? – знехотя запитав Михайло.
– Звісно, – кивнув консультант, – тільки врахуйте, переплата там доволі велика.
– Це зрозуміло. Наступного разу буду розумнішим, – чоловік покосився на дружину і попрямував до банківського співробітника.
Після оформлення кредиту і видачі автомобіля Михайло і Дарина поїхали додому на новенькому кросовері. Усю дорогу подружжя мовчало. Жінка намагалася попросити в чоловіка вибачення, але той одразу припиняв будь-які її розмови.
Михайло не бажав слухати жодних виправдань. Він був так ображений на дружину, що ще довго не говорив їй ні слова.
Чоловік не спілкувався і зі своєю тещею. Михайло взагалі був у шоці, що та просила гроші в доньки, хоча прекрасно знала, що вони збирали на машину.
Через деякий час Михайло все-таки пробачив Дарину. Йому було так радісно від своєї покупки, що він не міг довго ходити похмурим. Але покарати дружину та її маму в чоловіка все-таки вийшло.
Усі свої наступні зарплати і премії він відносив у банк, щоб швидше розрахуватися з кредитом. При цьому Михайло давав Дарині строго обмежені суми на дрібні витрати, і навіть не купив подарунок тещі на ювілей.
– Усі гроші у банкірів, – постійно твердив Михайло, навіть коли повністю виплатив авто.
Відтоді Михайло справді став розумнішим. Він поговорив із начальником і переконав його платити білу зарплату і премії, інакше цінний співробітник пішов би в інше місце. Довелося начальнику виходити з тіні і працювати чесно. А Михайло того часу не боявся, що скринька спорожніє.
